Посібник з філософії

РОЗДІЛ II. ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ

Тема 8. Онтологія, філософські категорії

§2. Одиничне й загальне

Коли ми помічаємо будь-який об'єкт, то перш за все бачимо те, що вирізняє його з-поміж інших. І лише згодом звертаємо увагу на схожість з іншими речами.

Одиничне — те неповторне, унікальне, властиве певному об'єкту, а загальне — притаманне багатьом.

Проблема співвідношення одиничного і загального — одна з традиційних філософських проблем. Вона була поставлена ще Арістотелем і стала центральною у Середні віки.

Реалісти (Фома Аквінський та інші) вважають, що загальне існує самостійно, а одиничне — залежне або взагалі нереальне. Номіналісти думали, що загальне — це тільки ім'я.

Арістотель і Фейєрбах вважали неправильними обидві точки зору й розуміли загальне як момент одиничного.

Подальше різнобічне вивчення теми призводить до продовження останньої точки зору й породжує такий висновок: загальне й одиничне взаємопов'язані, не можуть існувати одне без одного і є обов'язковими моментами, сторонами будь-якої речі. Наприклад, у кожної людини є властивості, притаманні багатьом людям, але є і неповторні риси (мова у цьому випадку йде про набір цих властивостей та їх співвідношення).

Більш диференційований підхід призводить до виділення, крім парних категорій (одиничне — загальне), ще й таких категорій, як загальне й особливе.

Загальне — те, що притаманне усім об'єктам (існування, структура, властивості).

Особливе — загальне для групи, множини якихось предметів, яке водночас є відмінним (ніби одиничним по відношенню до іншої множини). Так, розум людини є загальною властивістю усіх homo sapiens, з одного боку, а з іншого — розум виділяє наш біологічний вид серед інших видів приматів.

Усвідомлення єдності одиничного й загального призводить до висновку про необхідність розгляду будь-якого пацієнта, будь-якого захворювання як такого, що має риси загальні й відмінні. Хвороба як нозологічна одиниця постає при цьому як особливе, те, що дає можливість віднести це захворювання до відповідної нозологічної одиниці (загальне для всіх хворих такого роду) і відділити це захворювання від решти.

Логіка процесу пізнання після виявлення об'єкта як єдності одиничного і загального веде нас до виявлення причин, факторів, що викликають саме цей його стан.