Основи філософських знань

Розділ третій - ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА П'ЯТА - ПОВСЯКДЕННІСТЬ - 1. Людина і повсякденність

Людина і життя.

За всіх часів прагнення людини знайти місце серед навколишніх речей, визначити власне становище в Космосі і природному середовищі — найважливіша особливість людської самосвідомості. Хто ж люди? Яке їх призначення і чи є воно? Які сили і для чого зібрали, щоб усвідомити Я в згустку смертної плоті? Чи є люди могутніми і відповідальними представниками Всесвітнього Розуму або люди — не більш аніж побічний результат сліпої зоряної еволюції? Здавна всі проблеми людини мучать філософів. Але, імовірно, треба погодитися з тим, що далеко не кожна навіть дуже письменна людина неодмінно присвячує свій час з'ясуванню відповідей про сенс життя. Люди трудяться, родять дітей, підкоряють природу, проголошують хвалу богам, маючи досить визначені погляди і тверді уявлення про те, що за чим і що почім, переконані або вірять, що Всесвіт побудований так-то і так-то і не знаходять потрібним сумніватися і переживати з приводу побудови світу.

Різні картини світу, сприйняті середньою людиною як даність, як те, що є в дійсності, об'єктивне, незалежне від людських відносин у суспільній свідомості історично складається і поступово розвивається. Поняття картина світу досить виразно відображено в середовищі філософів — професіоналів і говорить само за себе, означає ніби земне полотно побудови світу образно передає копію Всесвіту, глянувши на яку людина відразу бачить чітко окреслені зв'язки дійсності і свій власний пеньок, свою купину, на якій з деяких пір сидить рід людський... З поняттям картина світу, що претендує на об'єктивність бачення, поєднане поняття світогляд. Світогляд вказує не на світ сам собою, а на людське ставлення до світу. При всій справедливості такої відмінності варто помітити, що в реальному житті об'єктивне і суб'єктивне тісно поєднані, тому картина світу органічно переходить у світоглядні уявлення і безпосередньо сполучена з ними. Картини світу, що відводять людині певне місце у Всесвіті і допомагають їй орієнтуватися в бутті, виростають у межах повсякденного життя в процесі духовної діяльності людських співтовариств.

Повсякденна картина дійсності становить світ як єдиний і окремий. Єдиний тому, що ніякі інші світи, будь то космічні простори або райські кущі, людину, зайняту повсякденними справами, просто не цікавлять. їй однаково, є вони або нема. Людина сповнена повсякденними справами. Або біжить на роботу (не можна спізнюватися!). Або готує домашнє завдання (о, скільки задали!). Або борщ варить (знову м'ясо подорожчало!). Повсякденний світ — найголовніший. Інші частини буття гіпотетичні, очевидні, певні, а повсякденність — реальність, чуттєво дана, безпосередньо пережита. Повсякденність вагомо давить практичними турботами, жагучими потягами, складними нормами, що передбачають одні дії й забороняють інші. У повсякденності від ранкового прокидання до моменту вимикання світла на ніч нерідко людям ні на хвилину неможливо відвернутися від турбот і обов'язків, перенести свою увагу на високі матерії, поцікавитися, чи існує ще що-небудь, крім повсякденних турбот і клопоту, журби.