Основи філософських знань

Розділ третій - ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ТРЕТЯ - ЦІННОСТІ - 1. Природа цінностей

Істина.

Людина встановлює свої відносини зі світом та іншими людьми нею ж обраними методами і засобами, пізнаючи об'єктивну реальність, націлюючи пізнання і усвідомлення величі істини, прагнучи до розуміння суб'єктивної реальності існування інших людей та соціальних спільностей, орієнтуючись на цінність правди. Характерно, що відмінність між розумінням і пізнанням в тому, що пізнання формулює знання про об'єкт, а розуміння припускає співпереживання, входження у внутрішній світ, в цінності іншого суб'єкта. Існує думка, що істина у вигляді матеріалістичного світогляду, життєвої і художньої правди, соціальної і природничо-наукової теорії, або взагалі не має жодної моральності, або ж діє на неї негативно. Всі сповідуючи релігію, люди вважають, що, відмовившись від віри в Бога і безсмертя душі, людство впадає в моральний песимізм. Зникнуть відмінності між Добром і Злом, Правдою і Неправдою, зникнуть взаємні людські прив'язаності, і людьми опанує моральний параліч. Тут — прагнення довести, нібито без релігії немає моралі, нібито матеріалістичний світогляд виключає моральні обов'язки і високі моральні спонукання.

Але чи так це? Хіба історія не свідчить про те, як, пориваючи з вірою в Бога, люди не втрачали своєї моральної гідності. Навпаки. Істина це певна властивість людського знання. Все людське пізнання, всі науки спрямовані на її досягнення. Тільки істинне знання служить людині могутнім знаряддям перетворення дійсності. На протилежність істині, помилка, омана становлять невірне, ілюзорне, перекручено — фантастичне відображення об'єкта у свідомості людини того, що називається абсолютною істиною. Знання, яке в основному хоча й вірно відображає дійсність, однак відрізняється неповнотою, незавершеністю, називається відносною істиною. Єдність істини та її розуміння дозволяють створювати ідеальні проекти і програми, основані на знанні об'єктивної реальності і відповідних цінностей суб'єктів.