РІДНА МОВА 5 КЛАС
ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ УРОКІВ

ВІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ

Урок № 43

Тема: Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові після слів автора та перед словами автора

Мета: формувати вміння розпізнавати пряму мову та слова автора, які її супроводжують; правильно інтонувати речення з прямою мовою, розставляти розділові знаки в реченнях  із прямою мовою, обrрунтовуючи їх уживання за  допомогою відповідних правил пунктуації; удосконалювати навички роботи з таблицею та з підручником, розвивати культуру усного й писемного мовлення,  логічне мислення, емоції, пам’ять.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, таблиця.

Хід уроку

І. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

Робота з підручником.

Опрацювання теоретичного матеріалу за підручником (с. 92).

Опрацювання  таблиці.

ПРЯМА МОВА

Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. В кожному з речень вказати пряму мову і слова автора. З’ясувати, якій із поданих у таблиці схем речення з прямою мовою відповідає кожне з  речень.

Кричу я: «Зливо, йди в степи! Тобі ми дуже раді!» (Л.Компанієць.) Ходить вітер і пита з болем: «Де поділо ти жита, поле?» (В. Сосюра.)  І кажу листочкам я журливим: «Годі, годі вже  сумних розмов!» Змерзлим груддям скрізь і всюди вкрилось поле і шляхи. «Це вже грудень!» – кажуть люди і вдягають кожухи. (Н. Забіла.)

ІІІ. Виконання  вправ на закріплення.

Робота біля дошки. Записати речення, накреслити схему кожного. Пояснити вживання розділових знаків. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи.

1. Дуже хвастав Дід Мороз: «Я страшніший бур і гроз!» А Весна стоїть, сміється: «Хай Мороз не задається!» (П. Воронько.) Якось я спитала у Весни: «Ти чому приходиш, поясни!» (І. Жиленко.) Зеленому колоскові співа жайвір колискову: «Тебе  вітер колихає, тебе дощик поливає» (А. М’ястківський.) «І чого ти зажуривсь?» - цокотять синички (В. Каменчук.)

2. Листочки з вітриком шептались: «Голубчику, ще, ще дихни!» Став бідненький Хом’як  тут плакать і тужити: «Ой квіти, мої діти! Нащо я вас кохав? Нащо вас доглядав?» «Чи всі ви живі і здорові?» – гукнула Миша Пацюкові. «Дозвольте і мені, панове, річ держать», - тут обізвалася Лисиця. «Як же в світі не радіти? – каже Коник, - пташки, квіти…» «Здоровенькі були!» – обидві Мухи загули.

З тв. Л. Глібова.

Прочитати народні прислів’я, вказати в кожному слова автора та пряму мову. Усно перебудувати речення так, щоб пряма мова стояла перед словами автора. Прочитати обидва варіанти, правильно їх інтонуючи.

Казав Наум: «Бери на ум!»  І сова каже: «Мої діти найкращі!» Хрін каже: «Я з м’ясом добрий!» А м’ясо говорить: «Я і без хріну смачне!» «Дам пшона», - казала кума, а в неї в самої нема. Казав пан: «Кожух дам», і слово його тепле.

Народна творчість.

Усно перебудувати подані речення на речення з прямою мовою та словами автора. Одне з перебудованих речень записати, пояснити розділові знаки в ньому.

1. Калина хвалилась, що медом солодка. Хвастала кобила, що возом горшки побила. Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця. Заліз черв’як у хрін та кричить, що йому добре.

Народна творчість.

2. Хтось мухам набрехав, що на чужині краще жити… (Л. Глібов.)  Прилетіла муха жвава і сказала, що вона  лева бачила і сили в світі більшої не зна. (Б. Грінченко.) Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде. Та як пішов – і не прийшов, нема кота ніде. (П. Воронько.)

Диктант із коментуванням.

1. Сонце сіло на сосну, сонце мовило: «Засну». (Г. Чубач.) Піднімає джміль фіранку, каже: «Доброго вам ранку!» (Л. Костенко.)  Гордо каркнула ворона: «Я – ворона з Лісабона!» Гордо каркнув чорний крук: «Я – з самісіньких Прилук!» (Є. Гуцало.) «Поцілуй мене, Лисичко-сестричко», - попросив Їжак. (І. Франко.) «Ходім битись!» – Лев говорить. «Та ходімо, враже! Тільки я ще не обідав,» - циган йому каже. (С. Руданький.)  Подзвонила шимпанзе, щось чудне таке верзе: «Ви позичте мені марку! Я втекла із зоопарку, літака тепер найму та й у Африку майну…» (І. Багряний.)        

2. Кучерявий баранець мекав: «Дайте гребінець! Я гладеньким хочу стати». І сказала добра мати: «Не пригладжуй чуба, нащо? Кучерявим бути краще…» (П. Воронько.) «Навіщо нам ворогувати?» – казали до Овець Вовки. (Б. Грінченко.)  Слухала Лисичка Солов’я. Думала Лисичка: «Ну, а я? Чим же гірша пісенька моя?» (І. Світличний.) Став баран серед дороги і підняв бундючно роги. Я кажу: «Привіт, баране!» А він бух мене рогами. (Д. Павличко.) Із Пуголовка Жаба поглумилась: «І в кого ти таке гиденьке уродилось?» «У тебе тільки й слави, що важкий», – до Молота озвався Кий. (В. Симоненко.)

ІV. Підбиття підсумків  уроку.

V. Домашнє завдання. 

§ 13, вправа 237.