Уроки біології для 9 класів -

Людина
Ендокринна регуляція функцій організму людини
Залози внутрішньої секреції, їхня будова, місце розташування і функції

Освітня мета: конкретизувати знання про залози внутрішньої секреції, ознайомити з їхньою будовою, місцем розташування і функціями.

Основні поняття і терміни: гіпофіз, епіфіз, вилочкова залоза, надниркові залози, щитоподібна залоза, прищитоподібна залоза.

Обладнання: таблиця «Залози внутрішньої секреції».

Структура уроку, основний зміст і методи роботи

І. Актуалізація опорних знань учнів. (Бесіда за запитаннями).

— Що таке залози?

— Які є основні групи залоз?

— Що таке гормони?

— Які залози належать до ендокринної системи?

II. Вивчення нового матеріалу.

1. Залози внутрішньої секреції, їх будова, місцезнаходження і функції. (Розповідь учителя з використанням таблиці).

2. Значення залоз внутрішньої секреції у підтриманні гомеостазу. (Розповідь учителя з елементами бесіди).

3. Значення залоз внутрішньої секреції у адаптації організму до дії стресових чинників. (Розповідь учителя з елементами бесіди).

4. Захворювання ендокринної системи та їх профілактика. Гіперфункція і гіпофункція. (Розповідь учителя з використанням малюнків підручника із елементами бесіди).

III. Закріплення знань учнів. (Самостійна робота з підручником і заповненням таблиці).


Залози внутрішньої секреції


Назва залози

Місце розташування

Особливості будови

Основні гормони

Функції гормонів







IV. Домашнє завдання.

Вивчити відповідну тему із підручника. Підготувати повідомлення про захворювання ендокринної системи.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.