Повний новітній довідник школяра - Історія України
СТАРОДАВНЯ І СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (ДО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII СТ.)
Українські землі у найдавнішу добу
Галицько-Волинська держава
У період роздроблення найсильнішим на Південно-Західній Русі було Галицько-Волинське князівство. Посиленню цього князівства сприяв геополітичний чинник: віддаленість від Києва та близькість до торгових шляхів у Європу, а також наявність соляних промислів, родючої землі.
Галицьке боярство відокремилося у міцний стан могутніх феодалів. Вплив цієї аристократії був настільки великим, що Галичину можна вважати зразком олігархічного правління. Велика влада галицьких бояр пояснюється їхнім походженням — галицька аристократія розвинулася з місцевої племінної знаті. Багато хто з бояр торгував сіллю, що забезпечувало добрі прибутки і зміцнювало їхнє і без того стабільне становище.
ЗВЕРНИ УВАГУ
З Ім'ям Володимира Мономаха пов'язують корону Русі — шапку Мономаха, отриману ним від візантійського імператора, якою згодом коронували й московських царів.
ЗВЕРНИ УВАГУ
У середині XII ст. державний лад Русі набув нової форми. Стольний град Київ і домен «Руської землі», який йому належав, перетворився на спільне володіння групи князів — Ярославовичів, які вважали себе колективними власниками Руської землі і вимагали собі там частки власності, а свої права і обов'язки визначали на загальноруських з'їздах — снемах. Цю систему управління називають колективним сюзеренітетом.
ЗВЕРНИ УВАГУ
У1187 р. у Київському літописі вперше з'являється термін «Україна». Про походження назви «Україна» є кілька версій. Одні вчені виводять її від слова «край» («кінець») зі значенням «окраїнна земля, земля, що лежить скраю». Інші вчені пов'язують походження цієї назви зі словом «край — країна». За третьою гіпотезою вона походить від дієслова украяти — «відрізати», тобто означає частина землі, «украяна» (відділена) від цілого. Назва «Україна» стала етнонімом наших земель.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Галицько-Волинське князівство стало збирачем руських земель. У період розквіту до його складу входили Галичина, Буковина, Поділля, Волинь, Західна Білорусія, Перемишлянщина, Холмщина (нині у складі Польщі). Порівняно з територією сучасноїУкраїни воно становило її третину, але 2/3 української території, де в той час мешкали русичі.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Галицько-Волинська Русь дала початок багатьом процесам, розвиток яких сприяв формуванню української народності, закладенню її духовних та державних засад. Саме з Галицько-Волинської держави почалося усвідомлення населенням, що мешкало на її території, себе як окремої етносоціальної спільності.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Присвоєння Данилу Галицькому титулу короля свідчило про визнання Галицько-Волинської Русі європейською державою, рівною іншим великим державам. Галицько-Волинська Русь залишила у спадок нинішній Українській державі свої державні барви — поєднання жовтого з блакитним на прапорі.
Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за часів князя Ярослава Осмомисла (1153-1187). Територія Галицького князівства доходила до Дунаю та Чорного моря, а Осмомисл успішно протистояв експансії угорського та польського королів, вдало воював проти половців. Спочатку Галицьке та Волинське князівства існували окремо, але у 1199 р. волинський князь Роман Мстиславич об’єднав їх, застосувавши жорстокі репресії проти бояр. Роман взяв під контроль Київську землю. За короткий час Роман зробив своє князівство могутньою державою, що за умов роздроблення усієї Європи було справжнім феноменом. Недаремно літописець називає його «однодержавцем» усієї Руської Землі.
Після загибелі у 1205 р. Романа Галицько-Волинське князівство тимчасово розпалося і було відновлене зусиллями його сина Данила лише у 1238 p., який у 1240 р. заволодів Києвом, відновивши єдність українських земель. У 1253 р. Данило приймає королівську корону від папи римського і стає першим українським королем. Але згодом, побачивши, що з політичної точки зору, особливо в боротьбі проти монголо- татар, це нічого не дає, відмовляється від неї. 1256 р. Данило заснував місто Львів (назване на честь його сина).
Галицько-Волинська держава відновила і розвивала зв’язки Русі з Європою.
У 1308-1223 рр. у Галицько-Волинському князівстві правили сини Юрія — Лев II і Андрій. Вони посилили боротьбу з ординцями і водночас зміцнювали союзні стосунки із західними державами, зокрема, з Тевтонським Орденом та Польщею. Але, незважаючи на політичні успіхи (на початку XIV ст.) галицько-волинських князів, їхня держава опинилася у кризі. Статус провінційного князівства імперії Золота Орда не міг не підірвати політичні та торгівельні стосунки з Європою, торгівля з якою занепала.
У середині XIV ст. польські феодали захопили Галичину і частину західної Волині. Залишки Волинської землі, хоча і зберегли відносну державну незалежність, були успадковані литовськими князями. Під владою Угорщини опинилася Північна Буковина та землі між Дністром та Прутом, які до цього часу належали Галицько-Волинському князівству.
