Повний новітній довідник школяра - Історія України
НОВА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої середини XVII ст.
Завершальні періоди Визвольної війни. Поділ України
Навесні 1654 р. у війну з Польщею вступила Москва, але віддавала перевагу бойовим діям у Білорусії, намагаючись зайняти її територію і, очевидно, вважаючи, що Україна вже й так знаходиться у її підданстві. Тут воювали й українські війська. На Польщу напала Швеція і окупувала значну частину її території. Зі Швецією почала війну й Москва. Скориставшись цим, поляки запропонували Москві перемир’я, яке було підписане у вересні 1656 р. у м. Вільно. Воєнні дії припинилися, обидві країни обіцяли не вступати в переговори про мир зі Швецією. Поляки обіцяли московському царю польську корону. Українські посли до участі в переговорах навіть не були допущені. Фактично це була зрада Москвою свого союзника. Україна знову опинилася сам на сам із Польщею.
27 липня 1657 року Б. Хмельницький помер і був похований в Іллінській церкві на своєму хуторі Суботові.
Гетьманом обирають Івана Виговського, який при Богдані був генеральним писарем. У цей час починається боротьба старшинських угруповань за владу, що негативно позначилося на стані всієї України. Виговський знову вирішив орієнтуватись на Польщу. У вересні 1658 р. у м. Гадячі він уклав з польськими представниками угоду, за якою Україна розривала відносини з Москвою і поверталась до складу Польщі. Три воєводства — Київське, Чернігівське і Брацлавське — мали утворити Велике князівство Руське, яке повинно було об’єднатися з Польщею і Литвою на рівних правах у триєдину державу.
Московський уряд, стурбований Гадяцькою угодою, направляє в Україну 150-тисячну армію. Вирішальна битва між українсько-татарськими та московськими військами відбулася 28-29 червня 1659 р. під Конотопом. Московське військо було повністю розгромлене. Виговський у жовтні 1659 р. змушений був відмовитись від гетьманства.
Гетьманом обирають Юрія Хмельницького (1659-1662 рр.) — людину слабовільну і безталанну. Москва підписує з ним нові Переяславські статті, за якими гетьману забороняється мати зовнішньополітичні відносини. Збільшувалась кількість царських військових залог у містах України. Так Москва хотіла убезпечити себе і тісніше прив’язати Україну.
У вересні 1660 р. Ю. Хмельницький уклав з польськими представниками Слободищенський трактат, за яким Україна поверталась під владу Польщі на умовах Гадяцької угоди.
У червні 1663 р. на чорній раді в Ніжині («чорній» тому, що в ній брали участь не лише козаки, а й селяни і міщани — чернь) завдяки соціальній демагогії і підтримці московських воєвод гетьманом обрали І. Брюховецького. Відбувся поділ України на дві частини: Правобережну, де гетьманом був орієнтований на Польщу П. Тетеря, і Лівобережну, де гетьманом став представник промосковської орієнтації І. Брюховецький. Офіційно це було закріплено в січні 1667 p., коли в с. Андрусово Польща і Москва підписали перемир’я на 13,5 років. У складі Московського царства залишалася Лівобережна Україна і Київ. Запорізька Січ переходила під спільне управління Москви і Польщі.
Наслідки і значення Національної революції та Визвольної війни:
— у ході визвольних війн не вдалося звільнити всю Україну від польського панування, проте була створена автономна національна українська держава, відновлено традицію державотворення українського народу;
— українському народу вдалося зберегти свою етнічну самобутність, свою мову, культуру, звичаї, врятуватися від геноциду;
— у процесі боротьби з іноземними поневолювачами було сформульовано національну ідею українського народу — ідею незалежності, свободи і побудови власної держави;
— сформувалася українська політична еліта;
— тяжкими були демографічні наслідки Визвольної війни: втрати населення від епідемій, голоду, міграцій становили 2,5-3 млн осіб (з 5 млн етнічних українців Речі Посполитої);
— одним з наслідків війни була політична диференціація і поляризація української старшини (пропольські, промосковські, протурецькі угруповання);
— наслідком війни було спустошення і знелюднення Правобережжя і колонізація Слобожанщини;
— у результаті визвольних війн за державою закріплюється назва «Україна».
