Географія - Зовнішнє незалежне оцінювання

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

Економіко-географічні райони України

Столичний економічний район

Економіко-географічне положення. Район розташований у центрі північної частини України. Він межує з Білоруссю, Росією та чотирма економічними районами: на заході — із Північно-Західним, на півдні — із Центральним і Подільським, на сході — із Північно-Східним.

Природні умови та ресурси. Рельєф плоско- горбистий. Значна частина району розташована в межах Поліської низовини. Тут поширені великі заплави, які щорічно затоплюються розливами.

Клімат помірно континентальний із відносно теплим, вологим (у північній частині) літом і холодною зимою з періодичними відлигами. Середньорічна кількість опадів — 550—700 мм.

Район добре забезпечений водними ресурсами. Основне значення має Дніпро з Десною та Прип’яттю. Багато озер і ставків.

За значного різноманіття ґрунтового покриву в поліській частині переважають дерново- підзолисті ґрунти, а в лісостеповій — опідзолені й типові чорноземи.

На півночі великі площі зайняті лісами, які мають промислове значення.

Столичний район має значний потенціал окремих видів корисних копалин. Загальнодержавне значення мають родовища нафти й газу Чернігівської області. З інших паливних ресурсів є великі поклади торфу, розвідані родовища бурого вугілля (Житомирська область).

Населення та трудові ресурси. Густота населення в районі близька до середньої по Україні та становить 77 осіб/км². У той самий час у Чернігівській області цей показник найнижчий у країні — 36 осіб/км². Меншою, ніж у середньому в Україні, є середня густота сільського населення, причому найбільшим цей показник є в Київській, а найменшим — у Чернігівській області.

Особливості господарського комплексу. Енергетика району представлена Трипільською ТЕС, Київськими ГЕС і ГЛЕС на Дніпрі та теплоелектроцентралями, які обслуговують найбільші міста, у тому числі ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6.

Машинобудування виробляє приблизно четверту частину промислової продукції району. Найбільше значення мають транспортне машинобудування (літаки, судна, мотоцикли, автобуси), приладобудування, сільськогосподарська, радіоелектронна та електротехнічна галузі.

Спеціалізація хімічної промисловості району — виробництво полімерних матеріалів (Київ, Чернігів, Житомир, Прилуки, Бровари), шин та гумотехнічних виробів (Біла Церква), лаків і фарб (Київ), медичних препаратів (Київ), продукції побутової хімії (Київ, Чернігів, Ніжин, Коростень).

Завдяки місцевим сировинним ресурсам та будівництву, що набирає темпів, розвивається будівельна промисловість. Заводи залізобетонних конструкцій розташовані в Києві, Житомирі, Чернігові, Білій Церкві.

У районі працює потужний лісопромисловий комплекс, основні види продукції якого — будівельні матеріали, меблі, картон, папір. Значні виробництва пиломатеріалів зосереджені в Житомирській та Чернігівській областях. Меблі виготовляють у Києві, Білій Церкві, Броварах, Житомирі, Чернігові.

У легкій промисловості провідне місце належить текстильній промисловості. Найбільше значення має шовкова промисловість — Дарницький шовковий комбінат (Київ) і Київський

шовковий комбінат. У районі виробляють більшість вовняних тканин країни, основні обсяги забезпечує камвольно-суконна компанія «Чексіл» (Черкаси).

Лляна промисловість представлена Житомирським льонокомбінатом та низкою фабрик, зокрема в Коростені (Житомирська область).

Важливою галуззю є харчова промисловість, яка має значну питому вагу в загальному випуску окремих видів продукції (молочних консервів, макаронних і кондитерських виробів, тваринної олії та сирів).

Провідна галузь сільського господарства — рослинництво. Розташування у двох природних зонах зумовило відмінності в спеціалізації галузі. У поліській частині поряд із зерновими

(пшениця, жито, гречка) і кормовими культурами значного розвитку набули льонарство, хмелярство й картоплярство, у лісостеповій зоні найбільше значення має вирощування озимої пшениці, кукурудзи, цукрового буряку, соняшнику, овочів і фруктів.

Для тваринництва також характерні територіальні відмінності. У Поліссі найбільше значення мають молочно-м’ясне скотарство та свинарство, а для лісостепової зони крім свинарства, характерні м’ясо-молочне скотарство та птахівництво.

Внутрішні, міжрайонні та міждержавні зв’язки забезпечує транспортна система району. Основну роль у перевезеннях вантажів на далекі відстані відіграє залізничний транспорт, більш ніж половина поїздів проходить транзитом.