Географія - Зовнішнє незалежне оцінювання

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

Природні комплекси України

Природні комплекси рівнин

Мішані та широколисті ліси

Місце розташування: займає північну частину країни, простяглася майже на 750 км. Південна межа проходить поблизу Львова, Шепетівки, Житомира, Києва, Ніжина, Глухова. Широколисто-лісові ландшафти розташовані на височинах у західній та північній частинах лісостепової зони.

Особливості рельєфу: більша частина території зайнята Поліською низовиною. Хвилясто-горбкувата рівнина, складена переважно піщаними й супіщаними льодовиковими відкладеннями. Характерні висоти — 120— 200 м.

Клімат помірно континентальний із теплим вологим літом і хмарною зимою з відлигами. Середні температури січня змінюються із заходу на схід від -4,5 до -8°С, липня — від +17 до +19°С. Коефіцієнт зволоження — понад 1.

Внутрішні води: густа річкова мережа (притоки Дніпра). Переважає снігове й дощове живлення. Багато озер і боліт. Значні території меліоровані.

Природну рослинність складають лісові, лучні й болотні види.

Зональні типи ґрунтів: різноманітність ґрунтового покриву з переважанням дерново-підзолистих ґрунтів. Вони займають 70 % усієї площі Полісся. Поширені також болотні ґрунти.

Агрокліматичні ресурси: характерний середній рівень теплозабезпеченості та достатня вологозабезпеченість. Сума температур вища за +10°С становить від 2400 до 2600°С, що дає змогу вирощувати культури середніх термінів дозрівання.

Сільськогосподарські культури: умови сприятливі для вирощування жита, картоплі, льону-довгунцю, люпину.

Несприятливі процеси і явища: водна ерозія, заболоченість, карстові процеси.

Фізико-географічне районування: області: Волинське Полісся, Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся, Новгород-Сіверське Полісся.

Лісостеп

Місце розташування: простягається із заходу на схід на 1100 км від Передкарпаття до Середньоруської височини. Південна межа проходить по лінії Ананьїв—Знам’янка—Олександрія—Красноград—Балаклія—Куп’янськ. Вона майже збігається з «віссю Воєйкова» та ізолінією коефіцієнта зволоження 0,6.

Особливості рельєфу: розчленований рельєф Волинської, Подільської, Придніпровської височин, відрогів Середньоруської височини й Придніпровської низовини. Характерні висоти — 150—200 м.

Клімат помірно континентальний із достатньою та постійною вологістю на заході й нестійкою — на сході. Січневі температури із заходу на схід змінюються від -5 до -8°С, липневі — від +18 до +22°С. Кількість опадів зменшується із заходу на схід. Коефіцієнт зволоження — 0,9—0,6.

Внутрішні води: густота річкової мережі зменшується із заходу на схід. Найбільше значення мають Дніпро, Сіверський Донець, Південний і Західний Буг, Дністер. Переважає снігове й дощове живлення, частка підземного живлення не перевищує 10 %.

Рослинність: із природної рослинності переважають широколисті дубові, дубово-грабові й дубово-кленові ліси.

Зональні типи ґрунтів: темно-сірі, сірі лісові, на вододілах — типові чорноземи. Зустрічаються опідзолені чорноземи, лугові й болотні ґрунти. У заплавах річок поширені лучно-чорноземні ґрунти.

Агрокліматичні ресурси: характерний достатній рівень теплозабезпеченості та вологозабезпеченості (частина території). Сума температур вище за +10°С становить від 2410 до 2900°С, що дає змогу вирощувати основні теплолюбні культури ранніх і середніх термінів дозрівання.

Сільськогосподарські культури: умови сприятливі для вирощування озимої пшениці, цукрового буряку, кукурудзи, проса, фруктів (західна частина).

Несприятливі процеси та явища: водна ерозія, карстові процеси, суфозія, зсуви, суховії, посухи. Ерозія призвела до утворення густої мережі ярів.

Фізико-географічне районування: провінції: Західноукраїнська, Дністровсько-Дніпровська, Лівобережно-Дніпровська й Середньоруська.

Степ

Місце розташування: простягається вздовж 500 км на південь від лісостепу до узбережжя Чорного й Азовського морів і передгір’їв Кримських гір. Зона охоплює 40 % території України.

Особливості рельєфу: південна частина Придніпровської, Подільської височин, Причорноморська низовина, Донецька й Приазовська височини, Північнокримська рівнина. Характерні висоти — 100— 200 м.

Клімат помірно континентальний. Із заходу на схід середня температура січня коливається від -2 до -7°С, липня — від +20 до + 24 °С. Кількість опадів зменшується з північного заходу на південний схід із 475 до 300 мм на рік. Характерна риса — високий рівень випаровуваності, коефіцієнт зволоження — 0,6—0,3.

Внутрішні води: недостатня густота річкової мережі — 0,2—0,1 км/км², переважають транзитні річки (Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай із притоками). Місцевий стік в основному формується за рахунок танення снігу. Для обводнювання використовуються канали. Озера здебільшого лиманні, деякі солоні. Річкові та ґрунтові води високомінералізовані. Боліт мало, переважно заплавні.

Рослинність: природна степова рослинність зараз збереглася тільки в національних парках, заповідниках і на невеликих ділянках уздовж схилів річкових долин, ярів і балок (ковила, типчак, тонконіг вузьколистий).

Зональні типи ґрунтів: переважають чорноземи звичайні й південні, які утворилися під різнотравними й типчаково-ковиловими степами. У південній частині поширені темно- каштанові й каштанові ґрунти.

Агрокліматичні ресурси: характеризується високим рівнем теплозабезпеченості та низькою вологозабезпеченістю. Недостатньо водних ресурсів. Сума температур вище за +10°С коливається від 2 900 °С на півночі до 3500 °С на півдні, що дає змогу вирощувати теплолюбні культури.

Сільськогосподарські культури: умови сприятливі для вирощування озимої пшениці (північна частина), соняшнику, овочів, баштанних культур, фруктів.

Несприятливі процеси та явища: водна ерозія, вивітрювання, зливовий характер дощів, карстові процеси, засолення ґрунтів, суфозія, посухи й суховії.

Фізико-географічне районування: підзони: північно-, середньо- та південностепова (або сухостепова). У підзонах виділяються провінції.

Північно-степова підзона характеризується більшою зволоженістю ґрунтів та повітря, яка зростає у західному напрямку. У середньосте- повій підзоні поширені менш родючі чорноземи — південні. На них сформувалися типчаково-ковилові степи, які за видовим складом значно бідніші за різнотравні. Південностепова підзона розташована на крайньому півдні, тут переважають темно-каштанові ґрунти, здебільшого засолені. Випадає мала кількість опадів. Рослини утворюють окремі острівці, що чергуються з піскуватими місцями, що нагадують пустелю.