Географія - Ґрунтовна підготовка до ЗНО і ДПА
Тема 5. БІОСФЕРА. ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА. ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ПРИРОДИ ЗЕМЛІ
ЗЕМЛЯ – ПЛАНЕТА ЛЮДЕЙ
Розміщення населення
Разом із зростанням кількості населення відбувалося швидке його розселення земною кулею. Проте розселялися люди нерівномірно. Нині, як і багато століть тому, природні умови і ресурси визначають нерівномірне розміщення населення на Землі. Близько 70 % всіх людей проживають на 7 % поверхні суходолу. А 15 % суходолу з суворими природними умовами—Антарктида, Гренландія і острови Північного Льодовитого океану — і тепер залишаються незаселеними. Мало заселеними є простори вологих екваторіальних лісів, пустель, тундри, тайги, а також гори. Найбільш густонаселеними є рівнини помірного, субтропічного і субекваторіального поясів, узбережжя морів і океанів. У цілому в Північній півкулі проживає більше людей (90 %), ніж у Південній.
Середню кількість жителів на 1 км2 території відображає густота населення. Щоб її визначити потрібно кількість населення розділити на площі території, на якій воно проживає. Отже, якщо кількість населення Землі складає приблизно 6 млрд. осіб, а площа суходолу — 149 млн. км2, то густота населення на нашій планеті буде становити 40 чоловік на 1 км2.
Густота населення сильно різниться за материками і країнами. Так, у Європі й Азії вона майже вдвічі перевищує густоту населення світу, а в Африці, Північній і Південній Америці, навпаки, — удвічі менша за світову. В Азії в районах розвинутого землеробства густота населення подекуди сягає 2 000 осіб на 1 км2, а в Європі й Північній Америці в розвинутих промислових районах — 1 500 осіб на 1 км2. Найменша густота населення — в Австралії (2 особи на 1 км2). В Україні вона становить 78 чоловік на 1 км2.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.