Географія - Ґрунтовна підготовка до ЗНО і ДПА

Тема 4. ГІДРОСФЕРА

ГІДРОСФЕРА

Суходіл в океані

Води океанів та морів поділяють суходіл на різні за розміром та конфігурацією частини — материки, острови, півострови. Материки — найбільші ділянки суходолу, з усіх боків оточені океанами і морями. Материків існує шість: Євразія, Африка, Північна Америка, Південна Америка, Антарктида та Австралія. Острови — відносно невеликі ділянки суходолу, з усіх боків оточені водою. Найбільші острови на Землі — Ґренландія (площа 2176 км2), Нова Ґвінея (829 тис. км2), Калімантан (744 тис. км2). За походженням розрізняють материкові, коралові та вулканічні острови. Материкові острови (наприклад Ґренландія, Мадаґаскар) є частинами материків, що відокремилися від них у результаті тектонічних рухів земної кори. Коралові острови складені вапняковими відкладеннями коралових поліпів. Найвеличнішим творінням коралових поліпів є Великий Бар’єрний риф, який простягнувся вздовж північно-східного узбережжя Австралії на 2300 км. Вулканічні острови утворюються внаслідок вивержень вулканів на дні Світового океану. Конуси таких вулканів зазвичай утворюють ланцюжки островів у районах сейсмічних поясів (наприклад, Курильські та Гавайські острови). Скупчення островів, які мають однакове походження та розташовані неподалік один від одного, називають архіпелагом. Найбільшими архіпелагами у світі є Малайський (близько 2000 тис. км2), Канадський Арктичний (понад 1300 тис. км2), Японські острови (370 тис. км2), Британські острови (325 тис. км2).

Ділянки суходолу, що сильно видаються у води океанів, морів або озер, називають півостровами. Найбільшим півостром світу є Аравійський (2730 тис. км2). Найбільшим півостром України є Кримський (25,5 тис. км2).





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.