Географія - Ґрунтовна підготовка до ЗНО і ДПА

МАТЕРИКИ

Тема 9. ПІВДЕННА АМЕРИКА, ПІВНІЧНА АМЕРИКА

ПІВНІЧНА АМЕРИКА


Загальна характеристика

Площа: 24,2 млн. км2 (III місце у світі).

Населення: 507 млн. осіб (III місце у світі).

Довжина берегової лінії: 60 тис. км (II місце у світі).

Середня висота над рівнем моря: 720 м (III місце у світі).

Найвища точка: г. Мак-Кінлі (6194 м).

Найнижча точка: Долина Смерті (-86 м).


Головні риси географічного положення та берегової лінії:

✵ розташована в Північній і Західній півкулях, витягнута в напрямку від полярних широт майже до екватора;

✵ за формою нагадує трикутник, спрямований своєю основою на північ. Основна частина материка розташована між Північним тропіком та Північним Полярним колом;

✵ крайні точки: північна — мис Мерчісон — 71°50' пн. ш. і 94°45' зх. д., південна — мис Мар’ято — 7° 12' пн. ш. і 80°52' зх. д., східна точка — мис Сент-Чарльз — 52°24' пн. ш. і 55°40’ зх. д., західна — мис Принца Уельського — 65°35' пн. ш. і 168°05' зх. д.

✵ береги материка омивають води трьох океанів: Атлантичного, Північного Льодовитого й Тихого. Берегова лінія дуже розчленована; моря: Карибське, Берингове, Бофорта, Баффіна. Затоки: Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська, Аляска. Найбільші острови: Ґренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Ньюфаундленд, Великі та Малі Антильські, Алеутські. Півострови: Лабрадор, Флорида, Юкатан, Каліфорнія, Аляска. Течії: Гольфстрім, Лабрадорська, Каліфорнійська.

✵ Північна Америка з’єднується з Південною Америкою Панамським перешийком, від Євразії відокремлена Беринговою протокою.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.