Теорія і методологія географічної науки - Мирослава Влах 2018

Структура географічної науки
Схеми класифікації географічної науки

Схеми класифікації географічних наук: Клавдій Птолемей, ІІ ст.; B. Varenius, 1650; I. Kant, 1781; F. Ri Athofen, 1883; G. Gerland, 1888; А. Penck, 1891; Д. Анучин, 1892; Э. Петри, 1892; С. Рудницький, 1905; E. de Martonne, 1909; H. Wagner, 1912; S. Passarge, 1912; Г. Танфильев, 1912; П. Тутковський, 1913; В. Семенов-Тян-Шанский, 1915; М. Дольницький, 1919; N. Fenneman, 1919; A. Hettner, 1927; С. Колесник, 1970; Ю. Саушкин, 1976; E. Wirth, 1979; P. Haggett, 1979; Б. Семевский, 1981; Э. Алаев, 1983; S. Nommik, 1984; Н. Мукитанов, 1985; В. Жекулин, 1989; Л. Абрамов, 1993; О. Маринич, 1993; М. Пістун, 1996; Я. Жупанський, 1997; О. Любіцева, С. Павлов, К. Мезенцев, 1998; В. Максаковский, 1998; H. de Blij, P. Muller, 2002; Ю. Поросенков, 2005; J. Hobbs, 2006; R. Christopherson, 2006; М. Pidwirny, 2006; J. Stasiak, Z. Zaniewicz, 2009; Л. Зеленська, 2011; Ю. Шуйський, 2013; А. Новиков, 2014; The Association of American Geographers, 2013; The Indian Institute of Geographical Studies, 2013; Department of geography McGill University (Montreal), 2015 та ін.

Бінарний і тринітарний підходи системного структурування географічної науки. Домінування бінарної класифікації географічної науки з виділенням природничої географії і суспільної географії.

Модерна бінарна класифікація географічної науки з поділом географії як науки про системи географічного рівня організації на два блоки: геоматику — комплекс наук про елементи глобастеми (атмосфера, гідросфера, педо- й інші «сфери») та геоніку — як комплекс синтетичних географічних наук (геотопологія, ландшафтознавство, наука про регіони (сучасні країнознавство, фізико-географічне районування тощо). Наука про глобастему як відповідник сучасного загального землезнавства (В. Андрейчук, 2009).

Використання принципів тринітаризму для класифікації географічної науки.

Головні принципи тринітаризму: принцип тринітарності, що набуває потрійного вигляду за редукціоністського підходу і вигляду триєдності за голістичного підходу; принцип фрактальності, який полягає у тому, що у кожній частині, яка виділена з цілого, виявляються властивості усіх інших частин; принцип доповнюваності, згідно з яким різні дуалістичні метафізичні парадигми не суперечать, а доповнюють одна одну.

Тринітарна фрактальна функціональна класифікація географії (актуальна статистична географія, світоглядна географія, конструктивна географія) з виділенням описової географії (географічна інвентаризація, географічний моніторинг, географічна популяризація), теоретичної географії (географічна методологія, географічні концепції, географічна освіта), прикладної географії (географічна політика, географічне планування і прогнозування, географічна експертиза) (А. Новиков, 2014).

Результати аналізу схем класифікації географічної науки (дод. Б):

позитивні аспекти:

✵ диференціація і спеціалізація науки, що сприяє інтенсивному, поглибленому та активному отриманню нового знання;

✵ розвиток інноваційних дисциплін на основі міждисциплінарних досліджень;

✵ посилення тенденції трактування науки як складної системи з певною внутрішньою і зовнішньою структурами;

негативні аспекти:

✵ асиметрія між диференціацією та інтеґрацією, між аналізом і синтезом. Надмірна диференціація географічної науки — причина кризи її теорії та методології;

✵ недостатній розвиток мульти- і трансдисциплінарних наукових напрямків;

✵ синонімія терміноелементів усіх рівнів класифікування науки;

✵ недотримання чітких критеріїв поділу науки;

✵ недостатня диференціація теоретико-методологічних наук (рис. 27);

✵ недостатнє представлення інтеґративних, синтетичних, загально-географічних наук (рис. 27);

✵ неструктурованість регіональної географії, регіональної природничої географії, реґіональної суспільної географії (рис. 27);

загрози:

✵ можливість «розчинення» географії у системі наук про Землю; позиціонування суспільної географії у системі соціальних наук;

✵ втрата розуміння єдності, взаємозумовленості життєдіяльності людини і довкілля її існування;

✵ деформація наукового поля (несистемність; порушення симетрії, диспропорції у співвідношенні знань окремих галузей науки; формування паралельних поняттєво-термінологічних систем; наявність наукових діалектів);

✵ неефективність дослідницької роботи через незнання здобутків суміжних наук;

перспективи:

✵ вплив на географічну науку нових універсальних метатеорій (теорія систем, синергетична теорія, теорія організації, теорія складності, теорія ігор тощо), наукових парадигм;

✵ необхідність розвитку теоретичної географії і метагеографії.

Проблема графічного структурування географічного знання у зв'язку із його компонентно-функціональною складністю, внутрішньонауковою ієрархією і диверсифікованими зв'язками з іншими науками.

Головні форми представлення (візуалізації) структури географічного знання: таблична (В. Жекулин, 1989; Я. Жупанський, 1997; Ю. Шуйський, 2013); ієрархічна (деревоподібна) (С. Рудницький, 1905; М. Пістун, 1996; Lexikon der Geographie, 2001; Ю. Поросенков, 2005); секторно-кругова (В. Семенов-Тян-Шанский, 1915; N. Fenneman, 1919; Л. Шевчук, 1997; H. De BHj, P. Muller, 2002; J. Hobbs, 2006; M. Pidwirny, 2006; Association of American Geographers, 2013; The Indian Institute of Geographical Studies, 2013; Department of geography McGill University (Montreal), 2015); комбінована (S. Nommik, 1984; Szczegolowa struktura nauk geograficznych, 2009); матрична (Ю. Саушкин, 1976; О. Маринич, 1993); блок-схемна (P. Haggett, 1979; Н. Мукитанов, 1985; Л. Абрамов, 1993; R. Christopherson, 2006; Л. Зеленська, 201І; Association of American Geographers, 2013; А. Новиков, 2014); якісного (кольорового) фону «поля» науки з розмитими межами окремих наукових напрямків (М. Гродзинський, 2017).

Рис. 27. Термінокомпоненти першого рівня структурування географічної науки (за результатами аналізу схем класифікації географічної науки)