Теорія і методологія географічної науки - Мирослава Влах 2018

Головні теоретико-методологічні засади сучасного наукознавства
Об’єкт і предмет наукового пізнання

Об'єкт наукового пізнання — предмет, явище матеріального або духовного світу, сфера дійсності, на яку спрямована пізнавальна діяльність суб'єкта. Об'єкт пізнання не можна ототожнювати з усією матеріальною або духовною дійсністю. Об'єктом стають тільки ті сфери дійсності, що включені у пізнавальну діяльність суб'єкта. Чим вищий рівень розвитку науки і пізнавальної діяльності людей, тим ширше коло явищ, що охоплені науковими дослідженнями і, отже, коло об'єктів пізнання.

Трактування понять реальність і дійсність як синонімів у класичній філософії; відмінність категорій реальність і дійсність у постнекласичній філософії: реальність — сукупність усіх фізичних речей і процесів, дійсність — середовище життя і життєдіяльності людини і суспільства (А. Карась «Реальність і дійсність: спроба семіотичного розрізнення», 2010).

Типологія об'єктів пізнання сучасної науки: за онтологічною сутністю — реальні, концептуальні, віртуальні; за масштабом дослідження — загальні, конкретні; за формою існування — емпіричні (безпосереднього спостереження, опосередкованого спостереження), абстрактні; за методом створення — ідеалізовані, конструктивні (прості, складні) (рис. 4).

Рис. 4. Типи об'єктів наукового пізнання

Реальний об'єкт (лат. realis — речовинний, дійсний) — об'єкт, наявність якого верифікують чинні методи дослідження.

Концептуальний об'єкт (лат. conceptus — поняття, conceptum — зародок, початок) — об'єкт мисленнєвої діяльності людини.

Віртуальний об'єкт — об'єкт, який неможливо виявити безпосередньо й наявність якого, утім, зумовлює вимірювані ефекти (S. Hawking «A Brief History of Time: From Big Bang to Black Holes», 1988; С. Гокінґ, Л. Млодінов, 2016).

Віртуальний об'єкт (лат. virtualis — спроможний, здатний, можливий) — об'єкт, наявність якого неможливо зафіксувати безпосередньо, однак очевидність якого припускається й іноді підтверджується ефектами, які можна виміряти; об'єкт, наявність якого виявляється за певних умов, наприклад, у процесі взаємодії зі суб'єктом, що пізнає світ (віртуальний світ, який виникає на екрані монітора у комп'ютерній системі за умови взаємодії «людина — комп'ютер») (Н. Карамишева, 2011). Віртуальні об'єкти географічного пізнання виділяє О. Шаблій (2004, 2015, Кн. 1)

Загальний об'єкт — межовий об'єкт дослідження науки.

Конкретний об'єкт — об'єкт окремого наукового напрямку або певного дослідження.

Емпіричний об'єкт (грец. εμπειρικός — заснований на досвіді) — об'єкт (предмет, явище, процес, подія), що наявний об'єктивно поза мисленням людини у певному просторово-часовому вимірі. Дві групи емпіричних об'єктів: об'єкти, які спостерігають безпосередньо за допомогою органів чуття; об'єкти, які спостерігають опосередковано за допомогою різноманітних приладів (Н. Карамишева, 2011).

Абстрактний об'єкт (лат. abstrahere — відволікати, відводити, витягувати) — уявний предмет: продукт абстрагувальної діяльності мислення; продукт творчої уяви людини (літературний образ, казковий образ, фантастичний образ); об'єкт мислення, що створює його (об'єкта) зміст. Види абстрактних об'єктів: класи предметів; властивості предметів, явищ, процесів, подій; відношення між предметами; системи об'єктів; розвиток систем та ін. (Н. Карамишева, 2011). Абстрактні об'єкти: Всесвіт (система Галактик), біосфера, Сонячна система, популяція тварин на Землі, суспільна система; математичні об'єкти (число, вектор, величина, множина та ін.).

Ідеалізований об'єкт (франц. ideal, від грец. ίδέα — ідея, вигляд) — теоретична модель певної науки, створена методом ідеалізації для вивчення реальних об'єктів. Особливість ідеалізованих об'єктів: властивості, які їм надаються, у чистому вигляді відсутні у реальних (емпіричних) об'єктах, які досліджують учені. За допомогою ідеалізованих об'єктів моделюють певний стан або ситуацію, в умовах якої виявляються властивості реальних об'єктів (Н. Карамишева, 2011). Ідеалізовані об'єкти: абсолютний нуль температури, супергравітація, ідеальне суспільство, ідеальний ландшафт та ін.

Конструктивний об'єкт (лат. constructio — складання, побудова) — об'єкт, створений (побудований) з інших об'єктів методом конструювання. За структурою конструктивні об'єкти поділяють на прості (наприклад, літери алфавіту певної природної або штучної мови) й складні (наприклад, слова, фразеологізми, формули та ін.) (Н. Карамишева, 2011). Конструктивні об'єкти: математичні об'єкти, об'єкти сучасної символічної логіки тощо.

Предмет наукового пізнання — більш-менш широкий фрагмент дійсності, виділений з певної сукупності об'єктів у процесі пізнання. Один і той самий об'єкт пізнання може бути предметом дослідження різних наук («Філософський енциклопедичний словник», 2002).

Предмет дослідження, на відміну від об'єкта дослідження, є виключно продуктом мисленнєвої діяльності, деякою пояснювальною конструкцією, ідеальною моделлю суттєвих, з погляду конкретного дослідження, властивостей і відношень. Він наявний в особливих засобах науки і підпорядкований закономірностям її розвитку, не збігається із закономірностями розвитку самого об'єкта дослідження (Д. Воробьев, 2004).

Гносеологічна відносність протиставлення предмета і об'єкта пізнання. Структурно предмет пізнання відрізняється від об'єкта тим, що в предмет пізнання входять лише головні, суттєві властивості об'єкта, що вивчається, з погляду мети і завдання наукового дослідження.

Історичний (відносний) і суб'єктивний характер предмета науки.

Опосередкованість предмет-об'єктних відношень у науці науковими парадигмами (рис. 5).

Рис. 5. Предмет-об'єктні відношення у науці

(Джерело: В. Малашенков, 1993)

Нерозрізнення в англомовній науковій літературі об'єкту і предмету наукового пізнання, для яких використовують відповідник subject (предмет), що пов'язане із сучасним розвитком переважно предметних, аспектних наук на відміну від об'єктних.