Курс лекцій з географії світового господарства - С. І. Сюткін 2020
Вступ
Географія світового господарства має на меті здійснення просторового аналізу секторів (галузей) світового господарства та окремих виробництв, що входять до їх складу.
Головними просторовими об’єктами для аналізу є регіони та країни з огляду на галузеві і територіальні структури, що формуються в світосистемі.
Предметом вивчення навчальної дисципліни «географія світового господарства» є комплексний аналіз світогосподарських процесів з врахуванням їх регіональної специфіки, а також тенденцій переходу до стратегії сталого розвитку і постіндустріального інформаційного суспільства.
Основні завдання вивчення дисципліни «Географія світового господарства» наступні:
✵ з’ясувати вплив фізико-географічних умов, соціально-економічних і техніко-економічних факторів на географію галузей і виробництв світового господарства;
✵ дослідити динаміку змін в галузевій і територіальній структурі провідних секторів (галузей) світового господарства;
✵ провести просторовий аналіз системи потоків товарів, послуг і фінансових ресурсів;
✵ виявити місце окремих держав світу у міжнародному поділі праці.
Географія світового господарства, як галузево-комплексна наука, взаємодіє з цілою низкою географічних та негеографічних дисциплін.
Особливо тісні зв’язки географія світового господарства має з політичною географією, геополітикою, географією населення, історичною географією, географією промисловості, сільського господарства, сфери обслуговування та іншими науками суспільно-географічного циклу, географічним ресурсознавством тощо. Серед негеографічних дисциплін найтісніші зв’язки з географією світового господарства мають економічні дисципліни.
Згідно з вимогами освітньо-професійної програми внаслідок вивчення дисципліни «Географія світового господарства» студенти повинні:
знати:
✵ визначення наукового змісту категорії «господарство» та його співвідношення з поняттям «економіка»;
✵ основні факти з історії формування світового господарства;
✵ періодизацію розвитку світового господарства, хронологію провідних подій кожного етапу;
✵ провідні риси сучасного етапу розвитку світового господарства: глобалізація, багатоукладність, різностадійність, циклічність;
✵ «пропульсивні» галузі довгих («кондратьєвських») циклів;
✵ провідні чинники «стискування» довгих циклів національних економік;
✵ еволюційний та революційний шляхи вдосконалення виробництва;
✵ визначення науково-технічної революції, її зв’язок з військово-технічною революцією;
✵ провідні риси НТР;
✵ провідні напрямки вдосконалення виробництва в умовах НТР;
✵ вплив НТР на секторальну (галузеву) структуру господарства (матеріальне виробництво і сферу послуг, промисловість і сільське господарство тощо);
✵ вплив НТР на територіальну структуру світового господарства;
✵ провідні підходи до класифікації природних ресурсів;
✵ концепції природно-ресурсного потенціалу та ресурсних циклів;
✵ визначення паливно-енергетичного та електроенергетичного балансів;
✵ методику переходу до умовного палива (вугільний і нафтовий еквівалент);
✵ комерційні та некомерційні джерела паливно-енергетичного балансу;
✵ структуру світового паливно-енергетичного балансу та етапи її розвитку (вугільний, нафтовий, перехідний);
✵ особливості історії формування машинобудування та провідних галузей обробної промисловості;
✵ склад окремих галузей світового господарства та особливості їх територіальної структури;
✵ провідні чинники «хімічного буму» сучасного світового господарства.
вміти:
✵ створювати і порівнювати функціональну і територіальну (географічну) моделі світового господарства;
✵ наводити приклади країн «центру» і «периферії» світового господарства;
✵ за типовим планом здійснювати характеристику окремих галузей господарства;
✵ наводити приклади галузевої і регіональної інтеграції країн світу;
✵ аналізувати сировинні проблеми світового господарства і пропонувати шляхи їх розв’язання;
✵ переводити різні види палива в умовне паливо;
✵ будувати структурні діаграми паливно-енергетичного та електроенергетичного балансів світу та окремих країн;
✵ аналізувати вплив різноманітних факторів розміщення на територіальну структуру агрегованих галузей і окремих виробництв;
✵ оцінювати перспективи розвитку і структурної перебудови галузей і виробництв в країнах різних соціально-економічних типів;
✵ визначати вплив спеціалізації і кооперування на розміщення машинобудівних підприємств;
✵ оцінювати можливості та соціально-економічні наслідки кооперації окремих галузей (підгалузей, виробництв) і ефективність функціонування міжгалузевих комплексів;
✵ встановлювати зв’язок між провідними формами розселення населення і географією окремих галузей світового господарства.
