Ґрунтознавство і географія ґрунтів - С.П. Позняк 2010

Розділ 17. Антропогенні ґрунти
17.3. Принципи класифікації антропогенно-змінених і антропогенних ґрунтів

З накопиченням знань про ґрунти, що перебувають у сільськогосподарському обробітку, виникла необхідність відобразити їхні особливості в класифікаціях. Зокрема, у «Класифікації грунтів СРСР» (1977) введено агрокультурні підтипи (освоєні, окультурені різного ступеня). У профілі ґрунтів, які використовуються в землеробстві, виділяють орний горизонт (Н_орн ).

Наприкінці ХХ — на початку ХХІ століття, коли антропогенно-зміненим ґрунтам почали надавати великого значення, у ряді класифікаційних систем було виокремлено ґрунти тільки зі значними змінами морфологічних властивостей. Значну частину ґрунтів, які зазнали прямого чи опосередкованого впливу людини, спеціалісти різних країн зачислюють до природних. У деяких класифікаціях на рівні вищих таксономічних одиниць вирізняють окрему групу Антросолі (або Антропосолі) для сильнозмінених ґрунтів.

У «Системі ФАО», відомій спочатку як «Легенда до Ґрунтової карти світу» (LegendtotheSoilMapoftheWord, FAO/UNESCO), одразу було розрізнено Антросолі на найвищому рівні. Серед антросолей виділяють:

агрикові — з глибокою оранкою і з фрагментами діагностичних горизонтів;

кумуликові — з акумуляцією переважно мінерального матеріалу на поверхні в результаті тривалого зрошення або внесення ґрунтового матеріалу;

фимикові — у випадку внесення органічного субстрату;

урбикові — як самостійна ґрунтова одиниця у містах, на будівельних і гірничодобувних підприємствах.

В останньому варіанті Міжнародної класифікації WRB під антросолями розуміють лише ґрунти, сильно трансформовані або створені в результаті сільськогосподарських заходів; їх діагностують за одним з антропогенних горизонтів.

Антропогенні діагностичні горизонти мають потужність понад 50 см і їх поділяють на:

хортиковий (hortic) τ садовий, глибокої культивації;

ірагриковий (irragric) — іригаційний орний;

териковий (terric) — привнесений мінеральний або компостний;

плагиковий (plaggic) — піщано-грубоорганічний (ґрунти «плагген»);

антраквиковий (anthraquic) і підстеляючий його гідрагриковий (hydragric), які виникають під час вирощування рису в умовах періодичного затоплення.

Усі перелічені діагностичні горизонти називають антропопедогенними, вони утворюються в результаті різних видів агрикультурної діяльності людини — глибокого обробітку, внесення великих доз добрив (передусім органічних), додавання сторонніх органічних і мінеральних субстратів, іригації, вирощування рису тощо. Відповідно до наявності того чи іншого діагностичного горизонту, який слугує кваліфікатором (критерієм) для певного таксономічного рівня, виокремлено 5 підгруп антросолей, які зберігають назви цих горизонтів.

Техногенні і міські ґрунти на пухких породах входять, згідно з WRB, до групи слаборозвинутих літогенних ґрунтів — регосолей(Regosols), включно зі слаборозвинутими ґрунтами як на природних, так і на антропогенних субстратах. Серед описаних у класифікації типів діагностичних матеріалів, тобто материнських порід, на яких можуть утворюватися регосолі (наприклад, сульфідний, алювіальний, кальцієвий), наявні «антропогеоморфні ґрунтові матеріали»:

урбик (urbic) — міські;

гарбик (garbic) — побутове сміття;

сполік (spolic) — відходи промислових і гірничодобувних підприємств;

редуктик (reductic) — з наявністю відновлювальних процесів;

агрик (agric) — землеробські.

У «Класифікації ґрунтів Росії» 1997 року зроблено спробу відобразити всю різноманітність антропогенних і антропогенно-змінених ґрунтів у єдиній класифікаційній системі. Цьому сприяв субстантивно-генетичний характер класифікації, побудований на основі морфологічної діагностики ґрунтового профілю як системи діагностичних горизонтів.

У «Класифікації...» (1997) як самостійні типи виокремлено ґрунти, які сформувалися під впливом діяльності людини і мають серед горизонтів профілю антропогенно-перетворені (названі типодіагностичними). Наприклад, тип природних дерново-підзолистих ґрунтів діагностується за таким спектром горизонтів: гумусово-акумулятивний — елювіальний — текстурний — материнська порода, а тип агродерново-підзолистих має замість природного гумусово- акумулятивного відповідний орний зі збереженням решти горизонтів.

У спеціальному розділі представлено систему неґрунтових техногенних поверхневих утворень (ТПУ), до яких зачислюють міські ґрунти — урбаноземи і сконструйовані при різних видах рекультивації земель техноземи. ТПУ — це ґрунтоподібні тіла (квазіземи) і ґрунти-фабрикати.

Усі ґрунти можна уявити у вигляді єдиного ряду - континуума, де властивості ґрунтів постійно змінюються залежно від ступеня, інтенсивності й характеру антропогенного навантаження.

Доцільно згрупувати ґрунти за принципом від «слабких впливів» до «сильних» і водночас виокремити дві великі смислові спільності: ґрунти, змінені сільськогосподарською діяльністю людини, і ґрунти техногенні, які включають трансформовані ґрунти міст і територій добування корисних копалин.

До першої спільноти зачислено ґрунти, які зазнають впливу сільськогосподарської і частково лісогосподарської діяльності. За «Класифікацією.» (1997), такі ґрунти вважають агроґрунтом (агропідзолистий, агросірий, агрочорнозем), якщо під орним горизонтом зберігаються які-небудь горизонти верхньої частини профілю. Коли будь-який орний горизонт підстеляється діагностичним серединним горизонтом (текстурним, солонцевим, акумулятивно-карбонатним) чи породою, то ґрунт класифікують як агрозем з відповідним доповненням (текстурний, солонцевий, акумулятивно-карбонатний, власне агрозем).

Спільноту сільськогосподарських ґрунтів завершують такі штучні ґрунти, як плагени, рисові, хейлуту тощо.

Другу велику спільноту утворюють техногенні ґрунти. Вони сформовані з природних або створені штучно і є найскладнішими для класифікаційного поділу через різноманіття і малу вивченість. Спільноту техногенних ґрунтів розглядають за групами чинників впливу - добування корисних копалин і міське середовище.

У випадку техногенних ґрунтів рід антропогенно-змінених ґрунтів розширюється не тільки за рахунок різних ґрунтів з механічними порушеннями, але й хімічно-перетвореними ґрунтами — хемоземами, а також штучними ґрунтопо- дібними утвореннями — техноземами. Початкова стадія ґрунтотворення після повного порушення ґрунтового покриву у випадку відсутності біологічної рекультивації веде до формування ембріоземів.

Ґрунти міських територій різноманітні. Це можуть бути природні ґрунти з урбогенними ознаками; ембріоземи — молоді слаборозвинуті ґрунти; урбаноґрунти — природні поверхнево-перетворені, різною мірою порушені міським середовищем, що мають специфічний міський горизонт — урбик; ґрунти глибоко перетворені — урбаноземи з горизонтом урбик, які не мають природних генетичних горизонтів; штучно створені, сконструйовані з насипних чи намивних ґрунтів ґрунтоподібні тіла — техноземи. На заасфальтованих територіях під асфальтобетоном чи іншим дорожнім покриттям формується особлива група тіл - ґрунти екраноземи і запечатані ґрунти.

Всю спільноту антропогенних і антропогенно-змінених ґрунтів розділяють на агрогенні, техногенні і урбаногенні ґрунти.