Ґрунтознавство і географія ґрунтів - С.П. Позняк 2010

Розділ 8. Ґрунти сухостепової зони
8.1. Каштанові ґрунти

Каштанові ґрунти формуються в умовах сухих степів суббореального поясу. На північній межі поширення вони близькі за будовою і властивостями до чорноземів південних, а на південній межі - до бурих напівпустельних ґрунтів. Каштанові ґрунти поширені на півдні Молдови та України, уСхідному Перед- кавказзі, в Середньому і Нижньому Поволжі, у Казахстані, південній частині Західного Сибіру, окремими масивами трапляються в Середньому Сибіру і Забайкаллі, на території Монголії і Китаю, центральній частині США, півдні Канади та в Аргентині.

Формування каштанових ґрунтів відбувається в умовах переважно рівнинного або слабохвилястого рельєфу з широким розвитком степових блюдець, подів і мікропонижень. Клімат сухостепової зони характеризується теплим посушливим літом і холодною зимою з незначним сніговим покривом. Протягом року випадає 200-400 мм опадів, і випаровування перевищує їх удвічі-втричі. Коефіцієнт зволоження 0,33-0,55. Середньорічна температура повітря 2-10°С. Часті суховії. Тип водного режиму ґрунтів — непромивний. Рослинність представлена типчаково-ковиловими, полиново-типчаковими і типчаково-полиновими степами. Рослинний покрив розріджений, ступінь покриття 50-70%. Біомаса сухих степів становить близько 100 ц/га, причому основна частина (85%) припадає на кореневу систему.

Профіль каштанових ґрунтів характеризується такою будовою:

Hed — 0-6 см — дернинний, сірий з каштановим відтінком, сухий, середньо- суглинковий, грудкувато-порохуватої структури, пухкий, густо пронизаний коренями рослин, перехід ясний;

Н(і) — 7-16 см — гумусовий, каштановий, середньосуглинковий, грудкувато-зерниста структура, ущільнений, пористий, багато коріння, перехід поступовий;

НРік — 17-29 см — верхній перехідний, карбонатний, темно-бурий, середньо-суглинковий, призматично-грудкувата структура, ущільнений, на гранях структурних елементів колоїдне лакування, перехід поступовий;

Рhік — 30-45 см — нижній перехідний, слабогумусований, карбонатний, темно-бурий, легкоглинистий, горіхувато-призматична структура, щільний, на структурних окремостях колоїдне лакування, перехід поступовий;

Рк(h) — 46-80 см — лес, слабогумусований по затіках, темно-палевий, середньосуглинковий, грубогрудкувато-призматичної структури, щільний, з глибини 50 см багато пухкої білозірки, перехід поступовий;

Рк/g — 81-160 см — лес, палевий, середньосуглинковий, з глибини 110 см містить солі у вигляді прожилок, а також гіпс у вигляді друз.

Потужність гумусових горизонтів становить від 25 до 45 см.

Каштанові ґрунти глинистого, важко- і середньосуглинкового гранулометричного складу у верхньому горизонті містять від 2,2 до 4,0% гумусу, а легко-суглинкові та супіщані - 1,5-3,0%. У складі гумусу кількість гумінових і фульво- кислот приблизно однакова. Сума вбирних основ — 20-30 ммоль на 100 г ґрунту, серед яких міститься невелика кількість вбирного натрію. Реакція ґрунтового розчину нейтральна або слаболужна у верхніх горизонтах (рН 7,2-7,5) і лужна у нижніх. Профіль недиференційований за розподілом мулуватої фракції і валовим вмістом SiO₂ і R₂O₃ (рис. 8.1).

У північній частині сухостепової зони поширені темно-каштанові ґрунти (Kastanozems), які відрізняються від каштанових більшою інтенсивністю дернового процесу, що виражається в збільшенні потужності гумусового горизонту і вмісту гумусу.

Темно-каштанові ґрунти глинистого, важко- і середньосуглинкового гранулометричного складу у верхньому горизонті містять від 3,2 до 5,0% гумусу, а легкосуглинкові та супіщані — 2,5-4,0%. Реакція ґрунтового розчину нейтральна у верхньому горизонті та слаболужна і лужна вниз по профілю, ємність вбирання 30-35 ммоль на 100 г ґрунту, в складі вбирних основ переважають кальцій і магній. Валовий склад по профілю однорідний.

Світло-каштанові ґрунти (Kastanozems, Haplic Calcisols) відрізняються невеликою потужністю гумусового горизонту (25-35 см), карбонатний горизонт залягає ближче до поверхні, ніж у каштанових, гіпсовий горизонт на глибині 110-120 см. Накопичення солей сприяє майже повсюдному прояву ознак солонцюватості. Вміст гумусу в суглинкових світло-каштанових ґрунтах становить 2-3%, ємність вбирання 15-25 ммоль на 100 г ґрунту. В складі вбирних основ переважають обмінні кальцій і магній, від 3 до 15% припадає на вбирний натрій. Реакція водної витяжки слаболужна - у верхніх горизонтах рН 7,2-7,5, а в нижніх горизонтах рН сягає 8.

Непромивний тип водного режиму зумовлює акумуляцію на різній глибині карбонатів, гіпсу та легкорозчинних солей. Світло-каштанові ґрунти мають різкий дефіцит вологи, через що потребують зрошення для вирощування сільськогосподарських культур. У зоні сухого степу України світло-каштанові ґрунти не трапляються.

Рис. 8.1. Будова профілю, склад і властивості каштанового ґрунту (за О. М. Геннадієвим, М. А. Глазовською, 2005). Генетичні горизонти:

1 — гумусово-акумулятивний; 2 — перехідний; 3 — ілювіально-карбонатний; 4 — ілювіально- гіпсовий; 5 — сіалітно-карбонатно-гіпсова ґрунтотворна порода. Склад мулуватої фракції: 6 — іліт-монтморилонітовий

Залежно від біокліматичних умов, що змінюються з заходу на схід, морфологічні особливості та властивості каштанових ґрунтів сильно варіюють, зумовлюючи фаціальні риси передусіму гумусовому та сольовому профілях.