Ґрунтознавство і географія ґрунтів - С.П. Позняк 2010

Розділ 3. Ґрунти і ґрунтовий покрив тундрової зони
3.1. Умови ґрунтотворення

Тундрова зона вирізняється менш суворим кліматом, ніж арктична зона. Радіаційний баланс зростає до 10-20 ккал (41-82 кДж)/см² в рік. Для клімату тундри характерні незначна кількість тепла і мала тривалість періоду з додатними температурами, велика тривалість холодного періоду, залягання близько до поверхні багаторічно мерзлих товщ, мала кількість опадів і переважання їх над випаровуваністю в річному циклі. Середня річна температура повітря в межах усієї тундрової зони від’ємна: від 0-0,2° (Ісландія, Кольський півострів) до 16-19° в азійській тундрі. Температура найхолоднішого місяця — січня — знижується з заходу на схід, сягаючи на Кольському півострові від -8 до -10°С і в найбільш континентальних районах Сибіру від -35 до -37°С. На Чукотці зимові температури дещо пом’якшуються від -25 до -20°С. Температура найтеплішого місяця — липня — на південній межі тундри становить 8-4°С, а сума температур понад 10°С сягає 400-600°. Тривалість безморозного періоду 2-3 місяці, а з температурою понад 10°С — приблизно 50 днів. Найбільша кількість опадів (понад 400 мм) випадає на заході (Кольський півострів) і на сході тундрової зони (Чукотський півострів), а найменша (150-250 мм) — у центральній азійській частині при річному випаровуванні 150-300 мм і високій вологості повітря (75-90% влітку), що спричинює перезволоження.

Ґрунтотворними породами слугують різноманітні четвертинні й сучасні льодовикові, флювіогляціальні, морські, алювіальні й озерні відклади різного гранулометричного складу, часто кам’янисті і щебенюваті. В гірських частинах території ґрунтотворні породи представлені грубоуламковим елювіо-делювієм корінних порід.

На значній частині території тундрової зони переважають рівнинні форми рельєфу з плоскохвилястою або увалисто-горбкуватою поверхнею. Наявність багаторічної мерзлоти зумовлює велику кількість озер і боліт, горбистий і полігональний мікрорельєф.

Характерною особливістю рослинності тундрової зони є відсутність лісів. Слово тундра в перекладі з карельської мови означає «безлісе місце».

Тундровий тип рослинності порівняно молодий і сформувався на початку четвертинного періоду в плейстоцені. У складі тундрової рослинності переважають мохи, лишайники, чагарнички, низькорослі чагарники і трав’янисті рослини. За характером рослинності тундрову зону поділяють на підзони: арктичних тундр, типових мохово-лишайникових і чагарникових тундр і південних чагарникових тундр.

У підзоні арктичної тундри основу надґрунтової рослинності формують мохи і лишайники, а верхній ярус складається з пухівки, осоки, альпійської толокнянки, куропатячої трави. Поверхня кам’янистих розсипів покрита кірковими і накипними лишайниками.

У підзоні типової тундри панує мохово-лишайникова рослинність. З лишайників найпоширенішими є кущові: кладонії, цинтарії, алекторії. Значні площі займають чагарничкові тундри, де, крім мохів і лишайників, у рослинному покриві домінують чорниця, брусниця, буяхи.

Ділянки плямистої тундри вирізняються значною неоднорідністю рослинного покриву. Плями можуть бути зовсім не зайнятими рослинністю, або ж вона перебуває на різних стадіях розвитку.

У підзоні південної тундри переважає чагарникова рослинність з окремими низькорослими пригніченими деревами. Тут домінують карликова берізка з домішками карликової верби, багна. Другий ярус утворюють осока, куропатяча трава, вівсяниця та інші. В нижньому ярусі домінують бурі та зелені мохи в поєднанні з лишайниками і деякі трави.

У південній частині підзони трапляються невеликі групи деревної рослинності з модрини, ялини з характерною однобічною формою крони.

У підзоні південної тундри значні площі зайняті великогорбкуватими і плоскогорбкуватими болотами. По річкових долинах у зоні тундри трапляються окремі масиви низькорослих лісів.

Загальні запаси фітомаси збільшуються від 30-50 ц/га в арктичній тундрі до 200-450 ц/га і більше в типовій і південній тундрі. Характерне різке переважання підземної частини, яке сягає 70-90% від загальних запасів фітомаси. Щорічний приріст становить 10-25 ц/га.

Інтенсивність розкладення опаду в тундровій зоні дуже низька, тому на поверхні накопичується напіврозкладена підстилка, незважаючи на незначне надходження органічних залишків. Зольність більшості тундрових рослин незначна (1,7-2,3%), у складі попелу дуже мало основ. Біологічний колообіг речовин тундри характеризується як застійний, низькозольний, дуже малопродуктивний, азотного типу хімізму. Важливу роль у ґенезі грунтів тундри відіграють такі кріогенні процеси, як плямоутворення, випинання, тріщиноутворення, соліфлюкція, термокар- стові явища.