Ґрунтознавство і географія ґрунтів - С.П. Позняк 2010

Розділ 21. Охорона ґрунтів
21.10. Моніторинг ґрунтів

Моніторинг ґрунтів — це інформаційна система спостережень, оцінки і прогнозу змін ґрунтів під впливом природних і антропогенних чинників. Він є важливою складовою екологічного моніторингу, агроекологічного моніторингу і моніторингу земель. Спостереження за станом ґрунтів і їхню оцінку проводять шляхом картографування ґрунтів, періодичність коригування якого часто порушується.

Моніторинг ґрунтів передбачає три послідовні та взаємопов’язані періоди.

1. Контроль за станом ґрунтів і оцінювання їхніх просторово-часових змін, що потребує детального картографування ґрунтового покриву на полігонах (стаціонарах) з періодичністю не менше 10 років.

2. Прогноз імовірних змін стану ґрунтів на основі аналізу результатів довгого ряду спостережень за основними його характеристиками та застосування різних методів прогнозу (нормативні, трендів, моделювання тощо).

3. Розроблення науково обґрунтованих рекомендацій з регулювання основних властивостей і режимів ґрунтів, переважно тих, що визначають їхню родючість і врожайність сільськогосподарських культур.

Започатковують моніторинг ґрунтів шляхом збирання та аналізу існуючого матеріалу з ґрунтового, геоморфологічного, геологічного, гідрогеолого- меліоративного, ґрунтово-меліоративного картографування; з метеорологічних і кліматичних параметрів; з інтенсивності і тривалості використання ґрунтів у сільськогосподарському виробництві, про норми і терміни внесення добрив, урожайність сільськогосподарських культур, про системи землеробства тощо. Результатами цих досліджень буде ретроспективний аналіз стану ґрунтового покриву, ґрунтово-екологічних умов території, змін у ґрунтах, їхнього напряму та інтенсивності.

За результатами цих досліджень обирають об’єкти моніторингу, кількість і розміщення яких залежить від сучасного стану ґрунтів та величини антропогенних навантажень. Ці об’єкти повинні відображати типові природні екосистеми і агроекосистеми, якими є еталонні ділянки, де антропогенний вплив зведений до мінімуму або практично відсутній, і території, в межах яких простежується дуже високий антропогенний вплив на ґрунти. Окрім того, об’єкти моніторингу необхідно обирати на фонових ґрунтах. Отже, обираючи об’єкти моніторингу, слід обов’язково використовувати середньомасштабні карти для встановлення фонових ґрунтів агрогрунтової провінції чи округу та великомасштабні карти для безпосереднього виділення на місцевості території і ведення моніторингу ґрунтів. І ще одне: для встановлення об’єктів моніторингу агротехногенно змінених ґрунтів використовують різні картограми (еродованих, засолених ґрунтів, забруднених важкими металами та радіонуклідами земель тощо), за якими встановлюють ступінь деградації ґрунтів.

Важливою ланкою моніторингу ґрунтів є вибір властивостей, які слід контролювати в часі з метою встановлення їхніх природних чи антропогенних змін. Їх об’єднують у три групи: показники ранньої діагностики розвитку негативних змін; показники, які відображають стійкі зміни ґрунтів; показники глибоких і стійких змін властивостей.

За наявності значної кількості інформації, зібраної за попередні роки під час вивчення фондових матеріалів у підготовчий період (т. зв. ретроспективний моніторинг) та в процесі введення моніторингу на спеціально обраних для цього об’єктах, створюється база даних для їхнього збереження, подальшої систематизації і оброблення. Реалізуються результати моніторингу спеціальною службою оперативного попередження про негативні зміни стану ґрунтів.

Отже, введення моніторингу слід запроваджувати поетапно.

Перший етап - це аналіз зібраних матеріалів про стан ґрунтів і чинників, які його зумовлюють, з метою вибору об’єктів моніторингу.

Другий етап — моніторинг ґрунтів на стаціонарах, розміри яких встановлюють залежно від величини елементарних ґрунтових ареалів, тривалості спостережень і їхньої періодичності. Окрім того, до цього етапу належить і моніторинг за скороченою програмою, який проводиться на ключах-аналогах (еродовані та нееродовані ґрунти, осушені та неосушені торфовища тощо) чи на маршрутах, які бажано прокладати по трансектах.

Третій етап - використання результатів моніторингу шляхом їхньої екстраполяції на територію регіону, округу, провінції чи зони. Це так званий суцільний моніторинг, який доцільно виконувати, коригуючи матеріали попередніх великомасштабних або детальних ґрунтових обстежень.

Коригування матеріалів ґрунтових досліджень, яке базується на результатах моніторингу ґрунтів, дає змогу усунути недоліки в бонітетній оцінці ґрунтів України, проведеній 1993-1994 рр., що сприятиме вдосконаленню системи земельного кадастру і вартісної оцінки ґрунтів.

Лише при розвинутій інфраструктурі моніторингу ґрунтів, яка функціонує у передових країнах світу, можливо зменшити до мінімуму коригування матеріалів ґрунтового обстеження, обмежившись інтерполяцією результатів моніторингових досліджень на значні території. Водночас потрібно дотримуватися правила, що перенесення результатів досліджень, проведених на моніторинговій мережі, є можливим лише для генетично споріднених ґрунтів. Для збереження основного багатства України — ґрунтів — необхідно терміново здійснити детальне ґрунтове картографування деградованих земель з метою їхньої подальшої консервації та започаткування на них моніторингових досліджень.

Моніторинг ґрунтового покриву (МҐП) передбачає спостереження за геометрією, компонентним складом і відсотковим співвідношенням між складовими структури ґрунтового покриву різного рівня організації, які перебувають під впливом інтенсивного ведення сільського господарства; зміни параметрів СҐП встановлюють при повторних дослідженнях через певні проміжки часу. Моніторинг ґрунтового покриву — головна складова моніторингу ґрунтів. Його можна здійснювати за такими напрямами: при коригуванні ґрунтових карт попередніх великомасштабних ґрунтових обстежень господарств; у рамках національного моніторингу земельних ресурсів; у районах інтенсивних меліорацій (зрошення, осушення); у районах кризових ситуацій; на спеціальних ключах-аналогах.

Моніторинг ґрунтового покриву при коригуванні ґрунтових карт. Коригування ґрунтових карт попередніх турів обстеження дає змогу виявити зміни в ґрунтовому покриві за попередні роки. Аналізуючи ці зміни, необхідно розрізняти зміни, які фактично пов’язані з недосконалими методикою та якістю знімання, удосконаленням класифікації ґрунтів, і зміни, пов’язані з впливом людини на характеристики структури ґрунтового покриву (площу і конфігурацію ареалів, співвідношення між компонентами ґрунтових комбінацій, характер процесів між компонентами ҐК). Зміни в структурі ґрунтового покриву можуть бути зумовлені ерозією, зрошенням або осушенням, техногенним навантаженням тощо. Збільшення площ ґрунтів, які перебувають у кризовому або передкризовому стані, є першим сигналом для розроблення спеціальних заходів з поліпшення ситуації і впровадження системи моніторингу на досліджуваних об’єктах. Першочергові заходи намічають при складанні спеціальних картограм: еродованих земель, картограм засолених і осолонцьованих ґрунтів, трансформації угідь тощо.

Моніторинг ґрунтового покриву в рамках національного моніторингу земельних ресурсів. Моніторинг ґрунтового покриву в цьому випадку може здійснюватись як один із етапів спостережень за земельними ресурсами в національному масштабі дистанційними і наземними методами. Моніторинг ґрунтового покриву передбачений у програмі спостережень в районах, де виявлені землі, які перебувають у кризовому стані. У першому випадку ми отримуємо загальне уявлення про зміни в структурі ґрунтового покриву, в другому - результати спостережень за параметрами СҐП у районах із землями, які перебувають в кризовому або передкризовому стані. Зазначимо, що методику таких досліджень розроблено недостатньо. Потрібні дослідження на ключових ділянках у масштабах виявлення ЕҐА і ҐК, розрахунок кількісних параметрів і коефіцієнтів, спостереження за ними в часі.

Моніторинг ґрунтового покриву в районах інтенсивних меліорацій. У районах, де проводиться зрошення або осушення, помітні значні зміни не лише у властивостях ґрунтів, але й у структурі ґрунтового покриву. Тому до програми спостережень, наприклад, на зрошуваних землях, необхідно ввести спостереження за параметрами СҐП: складом компонентів і їхнім співвідношенням, геометрією ареалів, характером процесів у ґрунтових комбінаціях і загалом у ландшафтах.

Цікаві результати отримані при дослідженнях зрошуваних чорноземів на Болградській зрошувальній системі (Болградський район Одеської області). Для вивчення впливу зрошення слабомінералізованими водами на властивості ґрунтів і на деякі параметри структури ґрунтового покриву заклали траншею довжиною 20 м. Аналіз отриманих даних засвідчив, що ґрунтовий покрив за історичний період (100 років) змінювався тричі. Аналіз місцеположення «кротовин» засвідчив, що в доагрокультурний період тут переважали спорадично-плямисті ЕҐА з фоновим ґрунтом із чорноземів південних малогумусних малопотужних. Гранично-структурні елементи були представлені чорноземами карбонатними переритими. Розорювання Бессарабських степів на початку нашого століття сприяло нівелюванню поверхні ґрунту і гомогенізації ґрунтового покриву через знищення колоній бабаків. Ґрунтовий покрив на досліджуваній ділянці — це гомогенні ЕҐА чорноземів південних міцелярно-карбонатних малогумусних малопотужних на лесах. З початком зрошення розпочалася еволюція ґрунтового покриву в напрямі формування плямистості внаслідок засолення, осолонцювання і злитизації, спричинених зрошенням слабомінералізованими водами (Гоголєв І. М., Біланчин Я. М., 1989).

Моніторинг ґрунтового покриву в кризових зонах. Особливість моніторингу на територіях з ґрунтами, які перебувають у кризовому стані, полягає в тому, що спостереження за змінами у ґрунтовому покриві починають після спеціальних досліджень з виявлення ареалів кризових ситуацій (Методика..., 1998). Цей моніторинг включає спостереження за зміною структури ґрунтового покриву, зумовленою ерозією, гідроморфністю, намитістю, гідрогеоаномаліями тощо.

Моніторинг ґрунтового покриву на ключах-аналогах. Дослідження структури ґрунтового покриву та її параметрів на ключах-аналогах є дуже ефективним, оскільки можна досліджувати зміни в ґрунтовому покриві під впливом антропогенної діяльності людини одночасно. Всі інші методи потребують регулярних і довготривалих спостережень. Одним із обмежень цього методу є можливість помилки у виборі ключа-аналога. Ключ-аналог має цілковито відповідати умовам залягання й іншим чинникам ґрунтотворення оригіналу, а це не завжди можливо. Коли ж ідентичність ділянок доведено, то ми можемо за одне картографування виявити особливості впливу антропогенного чинника на параметри СҐП. Наприклад, В. М. Фрідланд (1972) наводить, результати детального знімання двох ділянок лісостепу площею кожна 1 га, які розташовані на відстані 100 м в ідентичних умовах рельєфу — привододільному схилі крутістю 1,5°. Одна ділянка А розташована на території цілинного степу, друга — в межах території, яку розорювали понад 50 років.

На кожну ділянку складено ґрунтову карту в масштабі 1:200. Виявилось, що оранка помітно вирівняла мікрорельєф. Середня різниця висот між двома точками, які знаходились на відстані 10 м, на цілині становить 24 см, а на ріллі - 14 см. Компоненти ґрунтового покриву на обох ділянках однакові, проте їхній склад суттєво змінився (табл. 21.3).

Таблиця 21.3

Склад ґрунтового покриву цілинної та орної ділянок, які перебувають в однакових умовах (за В. М. Фрідландом, 1972)

Дані таблиці свідчать, що на ріллі площі типових і карбонатних чорноземів помітно збільшились, а вилугованих — зменшилися порівняно з цілиною. Оскільки ділянки розташовані в цілком ідентичних умовах і розділені відстанню всього 100 м, можна вважати, що відміни у складі ґрунтового покриву зумовлені змінами у властивостях ґрунтів, пов’язаних з оранкою. Дійсно, згладжування мікрорельєфу і зміна рослинності значно послабили перерозподіл рідкої вологи і збільшили здування снігу з високих точок мікрорельєфу, що спричинило зменшення площі вилугованих і збільшення площі карбонатних чорноземів.

Зазначимо, що всі визначені напрями моніторингу ґрунтового покриву не завжди чітко розділяють між собою, їх часто проводять разом. Вони доповнюють один одного або збігаються своїми завданнями. Об’єднувати їх має спільна програма, розроблена ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського» (Методика..., 1998), Одеським національним університетом ім. І. І. Мечникова (Методичні пропозиції..., 1989), Львівським національним університетом імені Івана Франка (Концепція моніторингу земель Львівської області. Репринт, 1995) та ін.

Моніторинг ґрунтів на зрошуваних землях. Характер та інтенсивність впливу зрошення на властивості ґрунтів, а також способи їхньої оптимізації і підвищення родючості, залежать від природних і антропогенних чинників.

Площа зрошуваних земель в Україні становить 2,6 млн га. Через економічні негаразди останніх років та недотримання регулярності моніторингу ґрунтів і ґрунтового покриву на зрошуваних землях погіршився стан експлуатації зрошувальних систем, що впливає на величину врожайності сільськогосподарських культур.

Досвід зрошення на півдні України висвітлив дві головні взаємопов’язані проблеми (І. М. Гоголєв та ін., 1989; С. П. Позняк, 1997):

1. Зрошення чорноземів і темнокаштанових ґрунтів не дало поки що очікуваних результатів. Величини проектованих врожаїв, які за своєю величиною значно нижчі, ніж біологічні можливості сортів рослин, досягнуті далеко не на всій площі зрошуваних земель. Не вдалось стабілізувати на зрошуваних землях врожаї основних сільськогосподарських культур, насамперед, пшениці - вони і далі варіюють з року в рік у широких межах. У деяких випадках зауважено тенденцію до зниження врожайності на зрошуваних землях від більш високих до нижчих в подальші роки зрошення.

2. Практично на всій площі зрошуваних земель простежується погіршення властивостей ґрунтів. Спочатку низькі врожаї на зрошуваних землях за аналогією з аридною зоною пов’язували з процесами вторинного засолення і осолонцювання. Проте регулярні сольові і солонцеві обстеження, які проводить служба гідрогеолого-меліоративних експедицій (ГГМЕ), засвідчили, що вторинне засолення хоча і відбувається, проте простежується на незначних площах, ступінь засолення переважно низький зі значною тенденцією до просторової і часової варіабельності. Сьогодні, безперечно, можна констатувати, що підвищення ефективності зрошення ґрунтів степової зони пов’язане не тільки з оптимізацією їхнього водно-сольового режиму. Зрошення і пов’язане з ним різке збільшення надходження води є причиною виникнення в ґрунтах і в ландшафтах степу нових, не властивих богарним землям ґрунтотворних і ландшафтно-геохімічних процесів, частина із яких негативно впливає на властивості ґрунтів, їхню родючість, а інколи ставить під загрозу саме існування чорноземів — найродючіших ґрунтів країни.

Охорона ґрунтів степу як компонента біосфери і національного багатства, а також розроблення теоретично обґрунтованих заходів з підвищення родючості неможливі без організації комплексної системи спостережень і контролю за станом зрошуваних ґрунтів і земель - моніторингу ґрунтів, ґрунтового покриву і земельних ресурсів з урахуванням ландшафтних особливостей території.

До завдань моніторингу ґрунтів на зрошуваних землях належать: оперативний контроль за станом зрошуваних і прилеглих земель з метою розроблення конкретних заходів для усунення дефектів і пошкоджень зрошувальної і дренажної мереж, агротехнічних заходів, оптимізації режимів зрошення; своєчасне виявлення несприятливих змін у властивостях ґрунтів і ґрунтового покриву під впливом зрошення з метою розроблення і впровадження регулюючих заходів, які б забезпечили високий рівень родючості зрошуваних земель; накопичення відомостей про суть ґрунтотворних процесів, зумовлених зрошенням, з метою складання довготривалих прогнозів еволюції ґрунтів і розроблення заходів з охорони ґрунтового покриву зрошуваних і прилеглих до них земель, підземних і поверхневих (у тім числі поливних) вод.

Завдання моніторингу ґрунтів реалізуються в результаті здійснення таких спостережень:

- щорічного ґрунтово-меліоративного контролю зрошуваних і прилеглих земель з використанням ландшафтного підходу;

- спостережень за властивостями зрошуваних ґрунтів і їхньою динамікою на ділянках стаціонарних спостережень (ДСС);

- порівняльних аналітичних досліджень ґрунтів на ключах-аналогах (КА);

- періодичних ґрунтово-сольових та солонцевих обстежень зрошуваних земель;

- регулярного складання картограм рівня ґрунтових вод та їхнього хімізму;

- регулярного складання ґрунтово-екологічних карт на зрошувані та прилеглі землі в межах землекористувань з метою виявлення кризових явищ.

Моніторинг ґрунтів на осушених землях. Значна площа осушених земель (понад 2,7 млн га) в Україні потребує оптимізації меліоративного стану, що неможливо без ведення моніторингу ґрунтів. Водночас невисокий рівень ефективності використання осушених земель потребує режимних спостережень за їхнім станом з метою попередження та подальшої інтенсифікації деградаційних процесів.

Враховуючи велику контрастність структури ґрунтового покриву на осушених землях, їхню низьку природну родючість, зумовлену багатьма природними та антропогенними чинниками, започаткування та подальше здійснення моніторингу на цих землях може бути успішним лише за умови аналізу та узагальнення матеріалів ґрунтового обстеження попередніх років, а також їхнього коригування на ділянках, які будуть підібрані для запровадження моніторингових досліджень. Окрім того, в процесі вивчення фондових матеріалів з ґрунтового обстеження доцільно проаналізувати результати геологічних і геоморфологічних досліджень, вивчення водно-фізичних властивостей ґрунтів, які проводилися з метою обґрунтування необхідності осушення, його типу та параметрів.

Вибираючи і обґрунтовуючи пункти (об’єкти) для моніторингу на осушених землях, потрібно враховувати інтенсивний вплив осушення на ґрунти, що спричинює порушення створеної за тривалий час у минулому рівноваги і зумовлює відповідні зміни у ґрунтотворенні, властивостях ґрунтів і їхній динаміці. Це ще раз підтверджує необхідність використання ґрунтових карт як попередніх років досліджень, так і їхнього коригування на осушених землях кожні 8-10 років з відображенням змін структури ґрунтового покриву і окремих властивостей ґрунтів, що зумовлює формування сучасних елементарних ґрунтових процесів і зміни процесу ґрунтотворення.

Отже, перший етап — це ретроспективний моніторинг, у процесі якого аналізують просторово-часові зміни ґрунтового покриву в минулому. Окрім того, ретроспективний моніторинг передбачає інвентаризацію та реінвентаризацію ґрунтів, за допомогою яких визначають початковий стан і численні сумарні зміни ґрунтового покриву і властивості ґрунтів. Найліпше ці роботи виконати, порівнюючи матеріали ґрунтового обстеження різних років, що дасть змогу проаналізувати й узагальнити великий обсяг інформації. Для цього слід створити банк даних матеріалів ґрунтових обстежень з метою детального збору і збереження інформації та подальшого її опрацювання. Лише шляхом інвентаризації та реінвентаризації матеріалів ґрунтових обстежень можна встановити початковий етап і багаторічні інтегральні зміни ґрунтів та структури ґрунтового покриву під впливом осушення.

Використання ґрунтових карт неможливе без проведення моніторингу осушених ґрунтів шляхом режимних спостережень. Він передбачає кілька етапів. Насамперед, це вибір ділянок для режимних спостережень, які мають бути репрезентативними і забезпечувати ведення спостережень тривалий час.

Для оцінки змін напівгідроморфних і гідроморфних ґрунтів під впливом осушення, необхідно обирати ділянки двох типів: на територіях з перезволоженими і заболоченими ґрунтами, які практично не відчули впливу осушення; на територіях з різною тривалістю та інтенсивністю осушення з ґрунтами різного ступеня гідроморфності.

Перші ділянки вибирають за ґрунтовими картами територій, які значно віддалені від осушувальних систем. Причому слід вибирати ділянки різного ступеня гідроморфності з різними генетичними типами ґрунтів. На осушувальних системах за ґрунтово-меліоративними картами вибирають ділянки різного типу та різних параметрів осушення (відкрита чи закрита дренажна мережа, ширина та глибина відкритих дренажних каналів, глибина закладення дрен і віддаль між ними тощо). На цих же картах визначають ділянки моніторингових досліджень на різних типах ґрунтів (торфовища з різним ступенем розкладання, лучно-болотні, дерново-глейові, лучні глейові, дерново-підзолисті, сірі поверхнево оглеєні тощо) з різними властивостями (гранулометричний склад, кислотність, структурно-агрегатний стан, вміст гумусу тощо). За матеріалами землевпорядних робіт вибирають осушені ділянки на різних сільськогосподарських угіддях (рілля, сіножаті, пасовища тощо).

На вибраних ділянках тривалого моніторингу ґрунтів необхідно провести детальне ґрунтово-меліоративне знімання в масштабі 1:2 000-1:5 000 залежно від розмірів і складності структури ґрунтового покриву ділянок. Після отримання таких карт розпочинають режимні спостереження на ділянках. Головними показниками контролю за станом осушуваних ґрунтів, за допомогою яких встановлюють кількісні та якісні зміни їхніх властивостей, слугують:

- морфологічні характеристики (потужність і морфологічні властивості генетичних горизонтів, новоутворення, включення тощо);

- фізичні та водно-фізичні властивості: гранулометричний та мікро- агрегатний склад, структурно-агрегатний стан, максимальна гігроскопічність, вологість в’янення, гранична польова та повна вологомісткість, шпаруватість і її види, фільтрація тощо;

- хімічний (речовинний склад), вміст і запаси гумусу, валовий склад, карбонатність тощо;

- фізико-хімічні характеристики: рН, гідролітична кислотність, обмінний водень і алюміній, закисне та окисне залізо тощо;

- агрохімічні характеристики; рухомі форми фосфору і калію, гідролізований азот, нітрифікаційна та амоніфікаційна здатність тощо;

- окисно-відновні характеристики (Eh, гН₂);

- вологість і водний режим ґрунтів;

- забруднення ґрунтів.

Після визначення вищеперелічених параметрів складають відповідні картограми, зокрема, кислотності, запасів гумусу, вмісту поживних речовин, вологи різних категорій тощо.

Лише отримавши дані ґрунтового обстеження окремих ґрунтів на ділянках моніторингу і порівнявши їх з даними ретроспективного моніторингу, ґрунтознавець оцінює стан ґрунтового покриву осушувальних систем, встановлює ступінь проградації чи деградації осушених земель.

Численні результати досліджень засвідчують суттєві зміни властивостей осушених ґрунтів, які є переважно негативними: руйнування та значні зміни органічної речовини, підкислення ґрунтового розчину, винесення в дренажні води поживних речовин тощо.

У вже згадуваній « Методиці моніторингу земель, що перебувають в кризовому стані» запропоновано методику польового обстеження, діагностику кризових ситуацій і нормативи ступеня деградації осушених ґрунтів. При польовому вивченні та картографуванні мінеральних осушених земель рекомендується особливу увагу звертати на наявність озалізнення, рудякових, карбонатних та інших

новоутворень, утворення верховодки і період перезволоження ґрунту, ступінь оглеєності ґрунтового профілю і материнської породи. У цій же методиці при вивченні торфових ґрунтів рекомендується зондування торфовищ, з поділом їх на горизонти за ботанічним складом і ступенем розкладу, наявністю різних прошарків — карбонатів, вівіаніту тощо). На згарищах слід зазначати наявність, товщину прошарків попелу або обвугленого торфу.

У «Методиці моніторингу земель, що перебувають в кризовому стані» пропонують картування таких типів кризових ситуацій:

- вторинне заболочення осушених земель;

- переосушення земель;

- спрацювання осушених торфових ґрунтів;

- вторинне озалізнення, окарбоначення, осолонцювання і засолення осушених земель;

- забруднення осушених земель важкими металами, радіонуклідами тощо;

- утворення торфових кар’єрів і згарищ.

Окрім того, у цій же методиці розроблено нормативну базу рівнів деградації осушених ґрунтів, у якій детально описано кількісні параметри п’яти ступенів деградації. Картування цих ступенів деградації доцільно проводити з використанням ґрунтово-меліоративних карт, на яких доволі виразно простежується залежність ступеня деградації не лише від інтенсивності осушення і сучасного сільськогосподарського використання, а й безпосередньо від властивостей осушених ґрунтів.

Зазначимо, що моніторинг осушених ґрунтів, який сьогодні проводить мережа гідромеліоративних експедицій, практично перетворено у меліоративний моніторинг для оцінки водного режиму осушених земель і зведено до контролю рівня ґрунтових вод, що зумовлене як різким зменшенням фінансування для ведення моніторингу, так і частковим ігноруванням впливу властивостей ґрунтів на загальний меліоративний стан осушувальних систем. Враховуючи складну екологічну ситуацію, яка склалася на осушувальних системах (незадовільний стан меліоративної мережі, виснаження осушених ґрунтів, часті тривалі бездощові періоди тощо), питанням оцінки деградаційних процесів необхідно терміново зайнятися не лише вченим-ґрунтознавцям, а й багатьом державним організаціям та установам. І першочерговим тут має стати картування ґрунтового покриву осушених ґрунтів та оцінка їхнього стану.