Гендер і географія в Україні - Наталія Мезенцева 2013

Розділ 5. Регіональний аналіз гендерних співвідношень на ринку праці та в освітньо-науковій сфері України
2. Гендерні відміни конкурентоспроможності на ринку праці

Рівень конкурентоспроможності жінок на ринку праці порівняно з чоловіками є нижчим, особливо з врахуванням віку та наявності дітей. Жінки зазнають дискримінації при прийнятті на роботу, коли їм задають питання про сімейний стан, наявність дітей, планування вагітності тощо. Зазвичай такі питання особистісного змісту не прийнято задавати при працевлаштуванні чоловіків.

Поширеною в Україні є практика відмови в прийомі на роботу жінкам на підставі наявності дітей та віку. Зокрема, дискримінації при прийомі на роботу зазнають жінки, що мають дітей дошкільного віку, та жінки старші за 40 років. При цьому їх рівень освіти, досвід роботи та професійні якості до уваги беруться не в першу чергу. Роботодавці пояснюють це тим, що з жінками пов’язані більші виробничі витрати на робочому місці через декретні відпустки та відпустки по догляду за дитиною, перебування на лікарняному під час хвороби дитини. Окремих роботодавців не зовсім влаштовує право жінок, що мають дітей дошкільного віку, на скорочений робочий день.

Водночас, жінки працюють не лише на робочому місці, але й виконують домашню роботу, витрачаючи на це в середньому 3-5 годин на день. Середні затрати часу жінок в тиждень на всі види домашньої праці складають 58 годин, а чоловіків 28 годин. Найбільший розрив в кількості витраченого часу припадає на такі види робіт, як приготування їжі (в жінок на 9 годин більше) та догляд за дітьми (в жінок на 31 годину більше).

Професійні можливості жінок в Україні обмежені як сферами зайнятості, так і кар’єрним зростанням. При тому, що серед усіх працюючих з вищою освітою в галузях господарства України жінки складають 55%, їх кар’єрне та професійне зростання більш обмежене, ніж чоловіків.

В цілому гендерні відміни керівництва підприємствами галузей господарства України є такими: 78% підприємств очолюють чоловіки і лише 22% — жінки. Підприємства, якими керують жінки є невеликими за розмірами, мають незначні прибутки і належать, переважно, до сфери послуг (ресторанного, готельного, торгівельного та інших видів обслуговування). Чим більше за штатом підприємство, тим менш ймовірно, що його очолює жінка.

Частка жінок серед керівників підприємств залежить від галузі, змінюючись від мінімальної 6% у будівництві до максимальної 50% у громадському харчуванні. При цьому в галузях промисловості жінки очолюють до 20% підприємств за рахунок легкої і харчової промисловості, а в торгівлі та сфері послуг їх частка складає понад 25%. Підприємства, які очолюють в Україні жінки, мають значно нижчі доходи.

Відміни в оплаті праці та доходах чоловіків і жінок зумовили фемінізацію бідності в Україні. Кожна третя жінка має рівень доходів, що дорівнює прожитковому мінімуму.

В Україні виділяють дві основні групи жінок-підприємців. До першої належать жінки-підприємці з високим рівнем професійної кваліфікації, знанням мов, які орієнтовані на роботу, що пов’язана з міжнародним бізнесом.

Рис. 5.7. Співвідношення чоловіків і жінок в Україні у керівництві підприємствами з різною кількістю працюючих

Рис. 5.8. Співвідношення чоловіків і жінок в Україні у керівництві підприємствами різних галузей господарства

Рис. 5.9. Співвідношення чоловіків і жінок в Україні у керівництві підприємствами залежно від їх доходів

До другої групи належать жінки-підприємці середнього рівня кваліфікації, які створили власне підприємство, як правило, у сфері послуг. Серед приватних підприємців України жінки складають 45%, чоловіки — 55%. Жінки-підприємці задіяні, як правило, в малому бізнесі. Серед представників великого бізнесу їх частка не перевищує 2%.

Співвідношення жінок та чоловіків-підприємців відрізняється за галузями господарства. Найвищий відсоток жінок-підприємців в ресторанному обслуговуванні та торгівлі (понад 67%), найнижчий — в будівництві, на транспорті та в галузях сільського господарства.

Дослідження, проведене European Professional Women’s Network, виявило, що у 2008 році жінки займали лише 8,5% керівних посад у 300 провідних європейських компаніях. Найкраща ситуація склалася в Скандинавських країнах. Зокрема, жінки представляють 28,8% складу рад директорів у норвезьких компаніях та 22,8% — у шведських. Антилідером рейтингу була Італія, де лише на 1,9% керівних посад провідних компаній були задіяні жінки.

Отже, основними ознаками дискримінації жінок на ринку праці України є наступні: надмірне представництво жінок у галузях, які мають невисокий престиж та низьку оплату праці; недостатнє представництво жінок в окремих перспективних та високо- оплачуваних сферах зайнятості; нижчий рівень оплати праці жінок; нижча конкурентоспроможність жінок порівняно з чоловіками.