Гендер і географія в Україні - Наталія Мезенцева 2013

Передмова

Міжнародний досвід становлення і розвитку гендерних досліджень та формування гендерної політики узагальнений у найважливіших міжнародних документах. У Порядку денному XXI століття необхідною умовою переходу до сталого розвитку передбачено, щоб всі програми, проекти, законодавство щодо соціального розвитку та охорони навколишнього середовища враховували чинник гендерної рівності. На IV Пекінській конференції із становища жінок у 1995 році було сформульовано концепцію гендерної рівності та гендерної демократії у суспільстві. На Саміті Тисячоліття ООН в Нью-Йорку однією з восьми глобальних цілей розвитку третього тисячоліття названо досягнення гендерної рівності в суспільстві. На Всесвітньому саміті зі сталого розвитку у Йоганнесбурзі (2002) пріоритетними напрямами розвитку людини було названо освіту, професійне навчання, працезабезпечення, вирішення гендерних проблем і розвиток молоді. Все це підтверджує, що для людської спільноти характерний процес гендерної інтеграції, тобто впровадження гендерної складової в усі сфери життєдіяльності населення.

Вирішення проблеми підвищення ролі жінки в українському суспільстві актуалізує дослідження представників різних наук, у тому числі і суспільної географії. Аналіз зарубіжних публікацій з гендерної географії, міжнародних документів щодо забезпечення гендерної рівності в суспільстві підтверджують необхідність суспільно-географічних досліджень, спрямованих на виявлення гендерних диспропорцій на ринку праці, в державному управлінні, в демографічній сфері, поширенні соціальних негараздів, аналізі причин, що їх зумовлюють, з метою підвищення гендерної культури в суспільстві.

Дослідженнями гендерних проблем в Україні займаються представники гуманітарних наук - філософи, соціологи, політологи, історики, психологи, демографи, економісти. їх дослідження включають передусім психологічні, галузеві та вікові аспекти. Окремі суспільно-географічні аспекти проблеми розкрито у колективних роботах Інституту демографії та соціальних досліджень. Однак, системні суспільно-географічні дослідження даної проблематики фактично відсутні. Саме тому проблеми гендерної географії залишаються поза увагою.

Гендер ми розглядаємо як соціальну стать людини, соціально- рольовий її статус і поведінку, які визначають соціальні можливості чоловіків і жінок у доступі до владних політичних та управлінських структур, в професійній діяльності, освіті та сімейні ролі. Відповідно, гендерна географія як складова соціальної географії повинна вивчати територіальні відміни гендерних співвідношень в суспільно- географічних процесах та гендерну ідентифікацію в регіональному соціумі.

Гендерну ситуацію в Україні характеризують ряд закономірностей: гендерні диспропорції зростають відповідно до підвищення рівня державного чи господарського управління; гендерні відміни зростають з підвищенням освітньо-кваліфікаційного рівня; гендерний розрив зростає із підвищенням рівня соціально-економічного розвитку території та рівня життя населення. Територіальний прояв гендерних співвідношень в суспільно-географічних процесах обумовлений рядом чинників: державною стратегією гендерної політики; законодавчим та інституціональним забезпеченням гендерної політики; рівнем соціально-економічного розвитку території та якістю життя населення; рівнем урбанізації території; спеціалізацією господарства; способом життя та ментальністю населення; поширеними гендерними стереотипами в суспільстві. Досягнення вищого рівня гендерної культури в українському суспільстві пов’язане із забезпеченням рівного доступу чоловіків та жінок до владних і політичних інституцій, зниженням негативного впливу соціально-економічних чинників на стан здоров'я, рівень смертності та тривалість життя чоловіків, зниженням гостроти проблеми дискримінації жінок на ринку праці.

Ми щиро вдячні доктору географічних наук, професору Василю Олексійовичу Джаману, доктору географічних наук Олександру Віталійовичу Гладкому, кандидатам географічних наук, доцентам Володимиру Степановичу Грицевичу та Анатолію Леонідовичу Мельничуку за змістовні поради та наукову підтримку нашої праці.

Ми висловлюємо вдячність фундації «Національні наукові та культурно-мистецькі зв’язки українського та фінського народів «Київ - Тампере»«, з якою співпрацювали в рамках постійно діючого семінару з вивчення досвіду європейських країн щодо підвищення гендерної рівності та ролі жінки в суспільстві, який проводився за сприяння Посольства Фінляндської Республіки в Україні.