ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

44. ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

44.3. Практичне значення й завдання економічної та соціальної географії

До найважливіших напрямів наукового пошуку в економічній і соціальній географії належать:

1)    розширення предмета економічної й соціальної географії та зміна її статусу в системі наук; посилення соціологізації, гуманізації, математизації, екологізації, філософізації та радикалізації, розширення культурної й теоретичної революції та місця в культурологічному просторі. Економічна й соціальна географія збагачуватиметься ідеями інших наук, а її досягнення широко використовуватимуться в регіональній економіці, регіоналістиці, екологістиці, урбаністиці;

2)   підвищення ролі територіальних технологічних аспектів різних галузей господарства, систем розселення, районного планування;

3)   участь у дослідженнях змін політичних, економічних, екологічних, демо- та етнологічних умов світового розвитку й пошуки способів збереження стабільності та безпеки держави; оцінка впливу нового геополітичного й геостратегічного положення на соціально-економічний розвиток держави;

4)   виявлення регіональних ресурсів економіко — географічного розвитку, участь у розробленні регіональних програм соціально-економічного розвитку; розроблення концептуальних засад сталого розвитку і трансформації регіональної структури економіки;

5)    створення геоінформаційної системи щодо територіальної організації суспільства й розширення ролі ринку пропозицій географічних «ноу-хау»;

6)    посилення інтеграції економічної та соціальної географії з іншими галузями географії з метою формування загально-географічних уявлень;

7)   глобалізація й регіоналізація економічної та соціальної географії.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.