Історія географії - Мирослава Влах 2018

2. Навчально-методичний розділ
2.5. Самостійна робота
2.5.2. Методичні рекомендації до оформлення індивідуального навчально-дослідного завдання

1. Творчу роботу виконують на стандартних аркушах формату А4, чорнилом одного кольору (синє або чорне). Поля: верхнє та нижнє — 2 см, ліве — 3 см, праве — 1,5 см.

2. Кожен розділ починають з нової сторінки. Новий підрозділ продовжують на тій сторінці, на якій завершено попередній.

3. Назва підрозділу чи розділу в тексті має відповідати його назві у змісті. Треба дотримуватись і специфіки шрифтового оформлення (розмір шрифту, курсив, підкреслення тощо).

4. Між назвою розділу (підрозділу) та основним текстом має бути відступ один рядок, тоді як між назвами розділу та підрозділу відступ необов'язковий.

5. Нумерація сторінок творчої роботи є наскрізною. Розпочинають з титульної сторінки, яку враховують, проте номера сторінки на ній не ставлять. Те ж саме стосується «Змісту». Починаючи зі «Вступу», ставлять номер сторінки (переважно це сторінка 3-4 залежно від обсягу «Змісту»). Якщо в тексті творчої роботи є картосхеми, зарисовки, які займають цілу сторінку, то їх включають у загальну нумерацію. Нумерують сторінки праворуч унизу або вгорі.

6. У «Змісті» творчої роботи навпроти кожної рубрикаційної одиниці ставлять номер сторінки, на якому вона розпочинається.

7. Кожен розділ завершують коротким висновком.

8. Загальний висновок має наскрізно відображати зміст роботи, відповідаючи назві теми самостійної роботи чи індивідуального завдання.

9. Посилання на джерела та використану літературу треба подавати у квадратних дужках у ході висвітлення питання з зазначенням їхнього номера у списку літератури та сторінки, наприклад [1, с. 10-11].

10. Список джерел і літератури треба оформляти відповідно до чинних стандартів і затверджених вимог.

Поточний контроль проводять під час семінарських занять. Він передбачає оцінювання підготовленого семінарського заняття, написаного реферату й оцінювання за письмове опитування.

Студенти, які недобрали 1 або 2 бали до вищої оцінки, мають право на додаткове опитування.

Зразок оформлення індивідуальної науково-дослідної роботи наведено нижче (с. 179).

Навколосвітні мандри львів'янки Іди Пфайффер (1797 - 1858)

Розкрито захопливу історію життя Іди Лаури Пфайффер, яка для здійснення своєї мрії повністю змінила власне життя — з простої львівської жінки-домогосподарки стала сміливою, мужньою мандрівницею і двічі повністю обійшла світ. Охарактеризовано дивовижні мандри Іди Пфайффер до Бразилії, Чилі, Таїті, Філіппін, Сінґапуру, Цейлону та Індії. Окрему увагу зосереджено на подорожі до Мадаґаскару. Зазначено, що навіть у найважчих ситуаціях Іда Пфайффер зберігала спокій, упевненість у собі, мужність, незламність характеру, що викликає повагу і захоплення.

Вступ. Історія географії — це не тільки історія науки через аналіз поступу думки, ідей, теорій та концепцій, а й історія життя окремих особистостей, які вирушали за покликом душі у далекі світи. Що керувало ними? Жадоба пізнання, авантюризм, матеріальні зацікавлення? Питання складне і однозначно на нього відповісти неможливо і, напевно, ніхто вже й не відповість. До таких особистостей належить львів'янка Іда Лаура Пффайфер, авторка шести праць, у яких описані її навколосвітні мандри [4-7].

Аналіз останніх публікацій. Ім'я Іди Лаури Пффайфер стало відомо у сучасному віртуальному світі завдяки російському письменникові Борисові Акуніну [1], а також електронним ресурсам Вільної енциклопедії [2], які переважно акцентують увагу на особистсні особливості мандрівниці, менше — на географічне пізнання нею світу.

Виклад основного матеріалу. Іда Лаура Пфайффер — австрійська мандрівниця, одна з перших жінок-першовідкривачів, член географічних товариств у Берліні та Парижі, авторка книг, які було перекладено сімома мовами [1].

Народилася Іда 14 жовтня 1797 р. у Відні. Одружившись із львівським адвокатом, переселилася до Львова, де й прожила багато років звичайним, сірим і нецікавим життям, як і багато тодішніх жінок, знаючи тільки три головні речі: діти, кухня та церква... Однак одного разу Іда поїхала до родичів у Трієст, щоб підлікувати морським повітрям свою хвору дитину і вперше побачила в порту великі вітрильники. І тут в Іди з'явилася мрія: сісти на корабель і поплисти далеко у світ, подорожувати по далеких країнах, де живуть інші люди.

Мрія здавалася тоді нездійсненною. Але Іда впевнено вирішила, що обов'язково досягне цієї мети і здійснить свою мрію...

Усі свої життєві зобов'язання Іда гідно виконала.. Чоловік Іди Пфайффер постарів, а у 1838 році помер. Іда виростила та прилаштувала дітей, а тоді вже відчула свободу у повному сенсі цього слова.

У 1842 р. у віці 45 років Іда Пфайффер вирішила змінити своє життя. Безмежне прагнення до знань та бажання побачити нові місця спонукало І. Пфайффер покинути Відень, минути Гамбурґ і на борту данського корабля направитися до P іо-де-Жанейро. Місто на неї не справило враження: на вулицях брудно, будинки та громадські споруди не приваблюють. Імператорський палац не вражає архітектурою, церкви розчарували мандрівницю як зовнішнім виглядом, так і зі середини. Негри і мулати не сподобались їй, однак вона відзначила красу та виразність обличчя деяких бразильських та портуґальських жінок [5, с. 15-19].

Обкладинки друкованих праць І. Пфайффер

І. Пфайффер визнала, що рослинність Бразилії значно багатша, ґрунти родючіші, а природа пишніша, ніж в будь-якій іншій частині світу. Але Бразилія страждає від безлічі комах, від навали яких мандрівнику дуже важко захищатися.

Побувала Іда й на плантаціях кави. Вона розповідала, що процес вирощування кави непрацемісткий, а врожай кави збирати простіше, ніж врожай кукурудзи [5, с. 35].

З Ріо-де-Жанейро І. Пфайффер англійським кораблем направилася до Чилі у Вальпараїсо. Мандрівники постійно пливли на південь, через місяць побачили берег і безплідні гори Патагонії, далі потрапили до зруйнованої хвилями і вітрами Вогняної Землі. Через протоку Ле-Мер вони допливли до крайньої точки американського континенту — мису Горн. Перебуваючи на цьому мисі, мандрівники зіткнулися зі страшною бурею, яка тривала кілька днів, при цьому відзначили, що не заслуговує великий океан своєї назви Тихого. Проте до Вальпараїсо вони дісталися успішно. Вальпараїсо на мадам Пфайффер враження не справило: великі вулиці, розташовані біля підніжжя пагорбів, пагорби складені з куп каміння, вкритих шаром землі й піску. Дві головні вулиці широкі, тут багато вершників (за словами Іди Пфайффер кожний чилієць народжується вершником). Будинки у Вальпараїсо європейського стилю, з плоскими дахами [5, с. 40].

Вальпараїсо мандрівники покинули 18 березня, а 26 квітня прибули до Таїті. І. Пфайффер захопилася принадами пейзажу: багатство пишної рослинності, яка спускається до самого синього моря, прохолодні зелені долини та їхні схили, плоди хлібних та кокосових дерев. Вона також відзначила зовнішній вигляд жителів: прекрасні темні очі, густе чорне волосся, шкіра мідно-коричневого кольору.

І. Пфайффер 17 травня покинула Таїті і попливла в бік Філіппін. Першого липня мандрівники пройшли повз цю багату та сяючу групу островів і вступили в Китайське море. За кілька днів вони добралися до Гонконгу. Піднялась Іда по Перловій ріці, береги якої були зайняті величезними плантаціями рису. Ріка була переповнена численними кораблями та човнами. Заміські будиночки на березі вразили справжніми китайськими моделями, ламаними гостроконечними дахами, плитами різної мозаїки.

З Китаю Іда плавала по Ост-Індії. На своєму шляху вона бачила в Сінґапурі британське поселення, де збираються торговці з багатьох азійських країн. Сінґапур - це острів фруктів. Пейзажі тут багаті та привабливі, рослинність плодовита. Приємно прогулюватися поміж плантацій гвоздики і мускатного горіха. Повітря дихає незвичайним бальзамічним ароматом. Відзначила мандрівниця плантації перцю, дерево якого сягає висотою 18 футів.

Із Сінґапуру мандрівниця направилася на Цейлон. Цей острів, стверджує І. Пфайффер вартий похвали кожного подорожуючого. «Це було найпрекрасніше визначне місце, яке я коли-небудь бачила — острови пурхають над морем, вершини гір осяяні сонцем, горби та рівнини, какао-поля, око відпочиває на листяній рослинності, схилах, встелених квітами» [5, с. 82].

Далі її шлях лежав до Колкати. Колката - це місто палаців. Іда відзначила, що палац короля - це велична споруда, яка могла б стати прикрасою будь-якого міста світу. Також відзначила вона такі будівлі, як ратуша, лікарня, музей, Монетний двір та Кафедральний собор. Особливістю Колкати є майдан на набережній, який розташований уздовж берега Хуґлі і обмежений з іншої сторони рядом палаців.

У своєму турне по Індії мандрівниця відвідала Аллагабад, який розташований на стику Джамни і Гангу, зустрічає багатьох паломників, захоплюється прекрасним неповторним Тадж-Махалом, відвідує печери-храми Аюнти і Елори, а також великий комерційний центр Мумбай.

У пошуках ще чогось дивовижного та нового І. Пфайффер потрапляє до Багдада, міста, яке славиться чудесними легендами та мандрівними казками. Це щільно заселене, багате місто, будинки огорнуті квітучими садами та пальмами. З Багдада вона здійснила екскурсію на руїни Вавилона, які складаються з масивних фрагментів стін та колон, розкиданих по обидва боки від ріки Євфрат.

Далі наша мандрівниця потрапила в Грузію в Редукалі, звідти в Керч, а потім до Севастополя, Далі вона слідувала морем до Одеси, Константинополя. Потім Іда вирушила через лабіринт прекрасних островів Греції. Захоплювалася неймовірною красою Парфенону, або храму Паллади, храму Тезея, Вежі вітрів, ліхтаря Демосфена [5, c . 97].

Згодом повернулася на Батьківщину.

І. Пфайффер 25 квітня 1857 р. розпочала подорож до Мадаґаскару і через шість днів досягла гавані Таматаве. Мадам Пфайффер розповідає, що на Мадаґаскарі величезна територія зайнята лісами, рівнинами і долинами, що простягаються далеко-далеко, чудовими річками та озерами, величезними гірськими хребтами, висота яких становить 10-12 тис. футів. Клімат тропічний, рослинність багата, розкішна та різноманітна, адже там багато тепла і вологи. Головною продукцією Мадаґаскару Іда називає духмяні бальзами, цукор, тютюн, кукурудзу, шовк, прянощі. Ліси дають багато цінних видів деревини, і майже кожний плід спекотного тропічного поясу є цікавим та корисним для подорожуючого [5, с. 155].

На Мадаґаскарі є незвичайні види тварин, наприклад, макіс (напівмавпа) та чорна папуга. Населення складається з чотирьох окремих рас: кафрів, що живуть на півдні, негрів, які проживають на заході, арабів на сході та малайців, які є найбільш численними та цивілізованими.

Таматаве, яке відвідала мадам Пфайффер, схоже на бідне, але велике село з кількістю населення приблизно 4-5 тис. осіб (сьогодні це головний морський порт країни з людністю понад 60 тис. осіб.). Проте останнім часом воно набуло комерційного розвитку. Є тут кілька пристойних будинків, але туземці живуть в основному в хижах,

які розташовані на величезній площі. Ці хижі збудовані з дерева чи бамбука, вкриті травою чи пальмовим листям, мають тільки одну кімнату, де велике місце займає камін. Вікна встановлені за бажанням, але світло і повітря потрапляє лише через двері. Ринок збудований в центрі села, брудний і убогий. На продаж виставляється яловичина, цукрова тростина, рис та різні види фруктів.

Жителі Таматаве, точніше кажучи, їх зовнішній вигляд, Іді зовсім не сподобався. Вони мають широкі роти, з товстими губами, носи широкі і плоскі, їх підборіддя виступає, а скули дуже неприємно помітні. Колір обличчя в них брудно коричневий, волосся жахливе^: чорне, дуже довге, пухнасте та грубе. Чоловіки і жінки носять однаковий одяг, за виключенням того, що жіночий одяг містить більше драпіровок, і жінки одягають на себе ще цупкий короткий піджак.

Іда Пфайффер у мандрівному спорядженні

Побувала І. Пфайффер і на величній церемонії на королівському святі, яке відзначалося на малагасійський новий рік. Туди запрошуються начальники, високі офіцери і дворяни. У великому залі запрошують усіх скуштувати страву з рису, при цьому кожному гостю дають частинку страви з великою урочистістю. З нагоди цього свята по всій країні танцюють, співають та забавляються до пізнього часу. Мадам Пфайффер мала можливість спостерігати за цими танцями, проте для неї вони були нецікавими [5, с. 180-182].

...Ось так упродовж п'ятнадцяти років вивчала Іда Пфайффер розмаїття Божого світу, промандрувала близько 20 000 кілометрів суходолом та 150 000 миль морем, відвідала реґіони, де раніше ніколи не ступала нога жодного європейця, де навіть хороброму чоловікові важко було прокласти собі шлях через важкі випробування та перешкоди, і зрештою підірвала своє здоров'я.

Померла Іда Пфайффер 27 жовтня 1858 р. від наслідків тропічної лихоманки у рідному Відні [2].

Іда Пфайффер здійснила дивовижні подорожі, незвичайні для жінки, і двічі повністю обійшла світ. У найважчих випадках, найнебезпечніших ситуаціях, вона зберігала спокій, упевненість в собі, мужність, незламність характеру, що викликає повагу і захоплення.

Висновки. Дослідження життя Іди Лаури Пффайфер сповнює нас гордості за славетну львів'янку, що здійснила мандрівницький подвиг і донесла до сьогодення яскраві географічні образи далеких світів — Ісландії, Північної Норвегії, Бразилії, Чилі, Мадаґаскару....

Література

1. Блог Бориса Акунина «Любовь к истории» Путешествия Старухи Шапокляк [Електронний ресурс]. — Режим доступу: borisakunn. lіvеjоurnаl.соm/84116.html.

2. Іда Пфайффер [Електронний ресурс]. — Режим доступу: uk.wikipedia.org/wiki/Іда_Пфайффер.

3. Мандрівниця Іда Пфейффер: Із провінційного Львова —на край світу [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://іpress.ua/ ljlіve/mandrіvnytsya_іda_pfeyffer

4. A woman's journey round the world, from Vienna to Brazil, Chili, Tahiti, China, Hindostan, Persia and Asia Mino [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.gutenberg.org/ files/11039/11039-h/11039-h.htm

5. The story of Ida Pfeiffer and her travels to many land. — London ; New York : Т. Nelson and Sons, 1879.

6. Visit to Iceland and the Scandinavian north [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.gutenberg.org/files/1894/1894- h/1894-h.htm

7. Visit to the holy land, Egypt, and Italy [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.gutenberg.org/files/12561/12561- h/12561-h.htm