Політична географія і геополітика

ЩО ТАКЕ ГЕОГРАФІЯ

Частина ІІ

ГЕОПОЛІТИКА

ТЕМА 16

АЗІЙСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКИЙ РЕГІОН: ГЕОПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ

Перспективи розвитку геостратегічиої ситуації в АТР. Оцінюючи перспективи розвитку геостратегічиої ситуації в АТР і місця регіону в глобальній системі міжнародних відносин, слід відзначити такі моменти. Найважливішою проблемою формування і розвитку системи міжнародних відносин у Східній Азії є збалансування політики США щодо країн регіону, з одного боку, та рішучого прагнення КНР сформувати тут багатополюсний світ, уникнувши дестабілізації відносин і силового конфлікту із США — з іншого.

Динамічний розвиток КНР наприкінці XX — на початку XXI ст. дає підстави стверджувати, що вже в першій чверті поточного століття за нагромадженим силовим потенціалом країна зможе зрівнятися зі США і стати для них основним стратегічним конкурентом не лише у Східній Азії, а й у світі в цілому. Аналіз сформованого в регіоні балансу сил свідчить, що Китай не матиме собі рівних за військовою могутністю супротивників у регіоні, оскільки провідні з них — Японія та Республіка Корея не змогли і навряд чи зможуть об'єднатися з метою відновлення стратегічної рівноваги. Країни АСЕАН та Росія теж найближчим часом не будуть здатні врівноважити економічну і військову могутність Китаю.

Ситуація ускладнюється тим, що США довічно не зможуть забезпечувати силове домінування в АТР. Якщо, як це було офіційно проголошено у 2004 p., американські війська залишать регіон, тягар стримування Китаю буде перекладено на місцевих союзників США — Японію та Республіку Корея, відносини між якими не є безхмарними. Зберігаючи поки що свій контингент в АТР, США зміцнюють відносини із союзниками, зокрема активізують співробітництво на двосторонній основі в галузі розробки не тільки оборонних, а й наступальних видів озброєння. Високі темпи нарощування військового потенціалу демонструють і решта країн АТР. Активна мілітаризація країн регіону, очевидно, триватиме і надалі, тому, зважаючи ще й на високий технологічний рівень і потужну фінансову базу країн — лідерів, а також наявні проблеми у двосторонніх відносинах, майбутня стабільність і безпека в АТР виглядає непевною.

Сучасна зовнішня політика Китаю вирізняється підпорядкуванням дипломатії розв'язанню внутрішніх соціально-економічних і політичних проблем, виключає використання сили для реалізації зовнішніх цілей, спрямовується на попередження конфліктних ситуацій у регіоні. На відміну від конфронтаційного підходу до боротьби за сфери впливу, який був характерним для минулих історичних епох і призводив до війн та дестабілізації всієї системи міжнародних відносин, уряд КНР репрезентує нову стратегію і тактику перетворення країни на регіональний та глобальний центр сили. її суть полягає у максимально повному використанні можливостей, що виникають в умовах глобалізації світової політики й економіки. Серед найважливіших стратегічних завдань Китаю — використовуючи механізми глобалізації, понизити рівень «занепокоєння» у світі й регіоні завдяки зростанню економічного і військового потенціалу КНР та «пом'якшити» жорсткий курс США на досягнення гегемонії у світовій політиці. Геополітичне майбутнє АТР залежатиме від успішності реалізації Китаєм проголошеної у 2003 р. зовнішньополітичної стратегії «мирного звеличення» в умовах нестабільності регіональної та світової систем міжнародних відносин.

Таблиця

Військовий потенціал провідних країн АТР

Джерело. Складено за: The Military Balance. London: The international institute for strategic studies, різні роки.

Окрім Китаю, важливим і потенційно провідним актором політичної сцени залишається Японія. І хоча наприкінці XX — на початку XXI ст. Японія не скористалася повною мірою можливостями зайняти вакантні після розпаду геополітичних структур періоду «холодної війни» позиції одноосібного лідера в Східній Азії, її стратегічна роль відтоді суттєво посилилася. Перспективи участі Японії у світовій політиці досі визначаються партнерськими відносинами із США, хоча вже сьогодні центральною темою двосторонніх переговорів є пошук нових форм і механізмів цієї взаємодії, які б дали Японії змогу зайняти більш рівноправну позицію в альянсі, особливо стосовно питань регіональної безпеки. Національним інтересам Японії безперечно відповідає стабільна економічна і політична ситуація в регіоні. її зовнішня політика спрямована передусім на забезпечення національної безпеки і динамічного господарського прогресу, зокрема надійного доступу до джерел енергопостачання і сприятливих умов експорту японських товарів та капіталу. Токіо зберігає мирні відносини з усіма державами, проте активно підтримує свій військовий потенціал на випадок виникнення у Східній Азії конфліктної ситуації. Головним інструментом зовнішньої політики Японії й надалі лишатимуться «несилові» важелі впливу в системі міжнародних відносин. Найважливішими компонентами «несилового» арсеналу Японії є її фінансовий і промисловий потенціал, величезні капітали за кордоном, здатність спрямовувати потужні потоки прямих та портфельних інвестицій у розвиток інших країн, маніпулювати наданням економічної допомоги, широкий доступ і стабільні позиції на ринках готових та, що особливо важливо, високотехнологічних товарів тощо. В умовах поглиблення глобалізації Японія отримує додаткову можливість справляти економічний вплив на політичну поведінку інших держав у відповідності з власними національними інтересами.