Географія державна атестація 9 клас
ЕКОНОМІЧНА і СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
РОЗДІЛ IV. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНИ
Економічні райони України
Подільський економічний район

Подільський економічний район розташований у південно-західній частині України. Включає Вінницьку, Хмельницьку і Тернопільську області. Площа — 60,9 км2. Населення — 4,3 млн. осіб.
Район має винятково сприятливі природні умови та ресурси. Рельєф височинний (Придніпровська і Подільська височини), але вододільні рівнини переважно вирівняні. Значна кількість опадів (500—600 мм), наявність родючих ґрунтів, переважно опідзолених і потужних чорноземів, створюють сприятливі умови для інтенсивного розвитку сільського господарства. Достатньо густа річкова сітка (річки Дністер, Серет, Збруч тощо). Ліси не мають великого господарського значення. Є передумови для розвитку туристсько-рекреаційного господарства (мальовничі ландшафти, Товтри, джерела лікувальних вод Хмільника, Сатанова тощо).
Мінеральні ресурси не виділяються багатством і різноманітністю. Головні з них — запаси будівельної сировини (вапняки, мергелі, глини, суглинки, піски, граніти, гнейси, гіпс, каолін).
Природно-ресурсний потенціал, трудові ресурси та історія господарського засвоєння зумовили спеціалізацію району на продукції АПК, а галуззю спеціалізації промисловості є харчова.
Найрозвинутішими галузями харчової промисловості є цукрова, спиртова, м'ясна, молочна, маслосироробна, борошномельно-круп'яна, олійно-жирова, плодоовочева, хлібопекарська. Провідна роль належить цукровій промисловості. Найбільші підприємства розташовані в Шепетівці, Кременці, Теофіполі, Чорткові, Гайсині, Бершаді.
Консервні заводи є у Вінниці, Могилеві-Подільському. М'ясна промисловість розвинута у Вінниці, Гайсині, Шепетівці, Козятині, молочна — скрізь. Найбільші підприємства плодоовочевої галузі знаходяться у Вінниці, Заліщиках, Кам'янці-Подільському, Могилеві-Подільському, Тульчині.
Машинобудування і металообробка району спеціалізуються на виробництві технологічного устаткування для харчової промисловості, торгівлі й громадського харчування, а також приладів, інструментів, сільськогосподарських машин. Машинобудування зосереджене в обласних центрах Кам'янці-Подільському, Могилеві-Подільському, Барі, в малих містах Тернопільської області.
Хімічна промисловість представлена виробництвом мінеральних добрив, сірчаної кислоти, товарів побутової хімії, миючих засобів, оліфи, штучної шкіри. Найбільші центри — Вінниця, Хмельницький, Тернопіль.
Легка промисловість: швейна, текстильна, взуттєва. Текстиль виробляють у Тернополі, Кам'янці-Подільському, Дунаєвцях, Славуті, взуття — у Вінниці, Хмельницькому, Тульчині; трикотаж — у Вінниці й Тернополі, хутряні вироби у Жмеринці. Підприємства швейної промисловості розташовані майже в кожному місті.
Здавна на Поділлі розвивають народні промисли: ткацтво, килимарство, плетіння, вишивання, гончарний промисел.
Промисловість будівельних матеріалів спирається на різноманітну сировинну базу. Головними центрами є Кам'янець-Подільський (цемент), Славута (стінові матеріали), Вінниця, Хмельницький (залізобетонні конструкції).
Провідною галуззю сільського господарства району є рослинництво. Близько 50 % всіх посівних площ зайнято під зерновими культурами, серед них виділяється озима пшениця, кукурудза та зернобобові. Розвинуто картоплярство та овочівництво. Основною технічною культурою є цукрові буряки. До інших технічних культур належить соняшник і тютюн.
У тваринництві переважає скотарство м'ясо-молочного напрямку і свинарство. Розвиваються птахівництво, вівчарство, рибництво і бджільництво.
Подільський район має досить розгалужену транспортну мережу. Провідну роль у районі відіграють залізничний і автомобільний транспорт.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.