Географія державна атестація 9 клас

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

РОЗДІЛ І. УКРАЇНА ТА ЇЇ ГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Географічні дослідження на території України

До середини XVIII століття свідчення про природу України надавали мандрівники і літописці. Перші письмові відомості про території України є джерелами не тільки географічних, але й історичних знань. Цінні географічні відомості містяться у праці «Історія» давньогрецького вченого Геродота. В ній вказуються тодішні назви річок і місцевостей на території України. Подібні відомості наводять у своїх працях і давньоримські вчені Страбон, Клавдій Птоломей, Пліній Старший. У Київському літописі 1187 року вперше згадується географічна назва нашої землі — Україна. Надзвичайно цікаві відомості з географії України містить книга французького інженера Г. Л. де Боплана «Опис України», у якій він навів характеристику Києва, описав запорожців, склав детальні карти українських земель тощо.

З XVIII століття почалися наукові дослідження території України.

Для пізнання природних умов і ресурсів України мали значення відкриття Г. Капустіним родовищ кам'яного вугілля в Донбасі (1721 р.), вивчення родовищ залізних руд у долині р. Саксагані академіком Петербурзької академії наук і мистецтв В. Зуєвим (1781—1782 рр.) і його ж опис природних умов, населення і господарства Лівобережної України і Причорномор'я. У 1793— 1794 рр. експедиції академіків П. Палласа та І. Гюльденштедта вивчали ґрунти, рослинність, тваринний світ України.

Значний внесок у вивчення географії України зробили вчені Київського, Львівського, Одеського, Харківського університетів. У 1873 р. у Києві був створений Південно-західний відділ Російського географічного товариства, одним із засновників і керівником якого був видатний етнограф і географ П. Чубинський (відомий і як автор тексту національного гімну «Ще не вмерла України...»). Результати досліджень його експедицій були видані під назвою «Роботи етнографічно-статистичної експедиції в Західно-російський край» (1872—1878 рр.).

Велике значення для розвитку географії України мало створення в університетах кафедр географії (з 30-х рр. XIX ст.). Кафедру фізичної географії відкрив у Харківському університеті проф. А. Краснов (1889 р.).

У 1918 р. у Києві була заснована Академія наук України, учені якої досліджували природні умови і ресурси, господарство і населення держави. Засновник і перший президент Академії наук України — академік В. Вернадський (1863—1945 рр.).

Одним із засновників фізичної географії в Україні був академік С. Рудницький (1877—1937 рр.). Йому належать наукові праці з геоморфології, історичної і соціально-економічної географії, картографії, краєзнавства, фізичної географії України. У 1927 р. він заснував у Харкові (тоді столиця України) Український науково-дослідний інститут географії і картографії, провів експедиційні дослідження на територіях Наддніпрянщини, Донецької височини, Волині.

За останні роки українськими географами були створені Атлас природних умов і ресурсів України і тритомна «Географічна енциклопедія України», електронна версія пілотного проекту національного атласу України, електронні навчальні атласи для середньої школи, електронні підручники тощо; створені каталоги географічної інформації в Інтернеті.