Географія державна атестація 9 клас

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

РОЗДІЛ V. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ

Донецька область



Розташована в південно-східній частині України. На півдні омивається водами Азовського моря. Площа 26,5 тис. км2.

Поверхня області — хвиляста рівнина, розчленована численними річковими долинами, ярами і балками. Північно-східна частина — Донецька височина, захід — Придніпровська низовина, південь — Приазовська височина. Поширені в області й антропогенні форми рельєфу — терикони, кар'єри, провали.

Найголовніший вид корисних копалин області — вугілля Донецького кам'яновугільного басейну. Є кам'яна сіль, доломіти, флюсові вапняки, вогнетривкі глини, гіпс, мергель, будівельні матеріали, азбест, ртуть.

Клімат помірно континентальний. Зима прохолодна, літо жарке. Середня температура січня -4...-7,8 °С, липня +20,8...+22,8 °С. Опадів 375—556 мм на рік, більшість в теплу пору року. З несприятливих кліматичних явищ найнебезпечніші пилові (чорні) бурі.

Річки області належать до басейнів Сіверського Дінця, Дніпра та Азовського моря. Найбільша річка — Сіверський Донець, що має притоки: Казенний Торець, Бахмут, Лугань. Озер мало, більше штучних водойм. Канал Сіверський Донець — Донбас.

Серед ґрунтів області переважають середньо і малогумусні чорноземи звичайні. В долинах річок поширені лучно-чорноземні й лучні ґрунти. На півдні трапляються солончаки і солонці. Область лежить у межах степової зони. Природна степова рослинність збереглася тільки в заповідних територіях (Український степовий заповідник, національний природний парк «Святі гори»). Ліси займають 4,8 % території, вони трапляються в заплавах річок і в балках.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.