Географія державна атестація 9 клас

ЕКОНОМІЧНА і СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

РОЗДІЛ VІІ. ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВОЄЇ ОБЛАСТІ

Економіко-географічна характеристика областей України

Хмельницька область


Кількість населення 1414,9 тис. осіб, густота 69 осіб/км2, частка міського населення 51,3 %. Українці становлять майже 94 %. Основна частина населення зайнята у виробничій сфері.

В області дістали розвиток промисловість і агропромисловий комплекс. Провідне місце за обсягом виробництва посідають машинобудування і харчова промисловість. Розвинуті легка, лісова, деревообробна, промисловість будівельних матеріалів. Область постачає країні ковальсько-пресове устаткування, сільськогосподарські машини, цемент, папір, цукор. Найбільші підприємства: «Укрелектроапарат», заводи кабельних і тракторних агрегатів, меблеве підприємство «Іскра», Волочиський машинобудівний завод «Номінал», Городоцьке верстатобудівне об'єднання, цукрові заводи в Шепетівці, Теофіполі, Старокостянтинові, Деражні.

Головним джерелом енергопостачання області є Хмельницька АЕС, що розміщена на півночі, в м. Нетішин.

Сільське господарство спеціалізується на рослинництві зерново-буряківничого і тваринництві м'ясо-молочного напрямів. Рослинництво дещо переважає. Розвинуті садівництво і ягідництво. Провідні галузі тваринництва — скотарство і свинарство. Важливе значення також мають птахівництво, вівчарство, бджільництво, рибництво.

Провідну роль у перевезенні вантажів і пасажирів відіграють залізничний і автомобільний транспорт. Найбільші залізничні вузли: Хмельницький, Шепетівка, Гречани. Внутрішні перевезення забезпечує автомобільний транспорт.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.