Географія державна атестація 9 клас

ЕКОНОМІЧНА і СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

РОЗДІЛ VІІ. ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВОЄЇ ОБЛАСТІ

Економіко-географічна характеристика областей України

Тернопільська область

Кількість населення 1134,2 тис. осіб, густота 82 особи/км2, частка міського населення 42,6 %. Українці становлять понад 97 %. Більша частина населення зайнята у виробничій сфері.

Розвинуті промисловий і агропромисловий комплекси. Провідні галузі спеціалізації — харчова, легка і машинобудівна промисловість, зернове господарство, буряківництво і м'ясо-молочне тваринництво. Найважливіша галузь — харчова (близько 36 % товарної продукції). Провідною галуззю харчової промисловості є цукрова. Працюють підприємства м'ясної, плодоовочеконсервної, молочної і маслосироробної. Машинобудування випускає бурякозбиральні комплекси, світильники, пускорегулюючі апарати, торговельне обладнання, металовироби. Головна галузь легкої промисловості — текстильна. Працюють підприємства будіндустрії, деревообробні, фарфорових виробів.

Електроенергію область одержує в основному від Добротвірської ДРЕС, що на Львівщині. Працюють невеликі місцеві електростанції.

Сільське господарство області має зерново-буряківничий напрям у поєднанні з м'ясо-молочним тваринництвом. Частка валової продукції рослинництва дорівнює частці тваринництва. Головні сільськогосподарські культури: озима пшениця, ячмінь, цукрові буряки, картопля. На півдні області розвинуте виноградарство, тютюнництво. Провідні галузі тваринництва — скотарство і свинарство.

В області розвинуті всі види транспорту. Найбільші залізничні вузли: Тернопіль, Чортків. У Тернополі є аеропорт.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.