Економічна та соціальна географія

Розділ перший

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Тема 6. ГЕОГРАФІЯ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

7. Етнічний і мовний склад населення

Однією з найголовніших умов формування етнічних спільностей (племен, народностей, націй) є спільність мови, тому назви народів найчастіше збігаються з назвами мов.

У науковий обіг впроваджено термін «етнос» (з давньогрецької — народ), який трактується як особливе соціальне угруповання людей, що виникло упродовж тривалого історичного розвитку. Важливі умови формування етносу — спільність мови і території. Але й територіально роз'єднані групи етносу можуть тривалий час зберігати свою національну самобутність, яка виражається у звичаях, народному мистецтві, релігії, нормах поведінки, обрядах тощо. Отже, етнос — стійка спільнота людей, що історично склалася на певній території, де люди мають власну мову, культуру, розуміння своєї єдності і відмінності від інших етносів.

У колишньому СРСР в галузі національної політики головний акцент робився на процеси зближення різних етносів, що мало привести до їх повного етнічного злиття. В основі такого твердження лежало ненаукове уявлення про етнос як про етносоціальний організм. Тим часом деякі вчені висловлювали й інші точки зору. Наприклад, Л. М. Гумільов розглядав етнос як природну категорію (а не соціальну), а утворення і угасання етносів пов'язував з явищем так званої пассіонарності — руху біохімічної енергії живої речовини. Він писав про неможливість «зближення націй», їх «злиття», пояснюючи це тим, що різні екологічні ніші проживання об'єктивно визначають виникнення різних етносів та їх груп. У мозаїчності культурно-етнічної структури він бачив запоруку безсмертя людства.

Етнічна самосвідомість завжди поєднується з прагненням етносу до власної соціально-територіальної (у т.ч. державної) організації. Етнічні явища тісно пов'язані з соціально-економічними.

З часом та чи інша мова внаслідок різних причин (найчастіше колоніальної експансії) поширювалася на різних територіях. Наприклад, англійською мовою говорять і американці США, і австралійці, і англоканадці та інші народи, іспанською — народи Латинської Америки, португальською — населення Бразилії, Анголи, Мозамбіку та ін.

У сучасному світі нараховується близько 5 тис. різних мов. Детально встановити їх кількість дуже важко, бо деякі області земної кулі недостатньо вивчені в лінгвістичному відношенні. Виділяють такі мовні сім'ї: індоєвропейську, семіто-хамітську (афроазійську), кавказьку, дравідійську, уральську, алтайську, чукотсько-камчатську, нігеро(конго)-кордофанську, ніло-сахарську, койсанську, китайсько-тибетську, австроазіатську, австронезійську, ескімосо-алеутську. Умовно виділяють недостатньо вивчені сім'ї андаманців, папуасів, австралійців-аборигенів, американських індіанців. Окреме місце посідають корейська, японська, баскська, юкагірська, бурська та нівхська мови. Найбільш поширені мови індоєвропейської сім'ї (44,8% населення світу), яка включає близько 100 різних мов. Ця сім'я об'єднує 10 мовних груп, але тільки чотири з них (індоарійська, романська, германська і слов'янська) мають понад 100 млн. осіб кожна. Лінгвісти вважають, що мови цієї сім'ї виникли на межі Південно-Східної Європи і Східної Азії на початку нашої ери і розповсюдилися від країн Західної Європи до басейну Інду. Пізніше вони стали мовами Австралії і Америки. На другому місці за кількістю людей, що говорять цими мовами, — китайсько-тибетська сім'я, яка займає дуже компактну територію Східної і Південно-Східної Азії (понад 1 млрд. осіб).

Серед інших сімей багато-чисельними є мови сіно — тибетської (22,6% населення світу), нігеро-кордофанської (6,1%), семіто-хамітської (5,6%), австронезійської (4,9%), дравідійської (3,9%).

До найбільш поширених мов світу належать: китайська (кількість осіб, що розмовляє цією мовою на початку 1990-х років становила 1200 млн. осіб), англійська (450), гінді і урду (350), іспанська (300), російська (240), бенгальська, індонезійська, арабська (по 180), португальська (170), японська (123), німецька та французька (по 100), українська (понад 50). На цих мовах розмовляє майже 70 % населення світу.

Окремі народи спілкуються двома мовами (білінгвізм): бельгійці (валлонська і французька), ірландці (ірландська та англійська), канадці (англійська і французька), філіппінці (філіппінська та іспанська). Шість мов є офіційними і робочими в ООН: англійська, французька, російська, іспанська, арабська, китайська.

У світі нараховується близько 5 тис. народів — від багатьох мільйонів до декількох сотень або навіть десятків осіб. Найбільші народи, чисельність яких становить понад 10 млн. осіб кожен, становлять майже 80% населення світу.

Групування народів за їх чисельністю, на початку 1990-х років

Більшість країн світу — багатонаціональні. В Європі близько 20 держав, де основна національність становить понад 90% усього населення (Данія, Швеція, Португалія, Італія, Ірландія, Греція та ін.). В Азії національно однорідними є Південна Корея, Японія, Ємен, Бангладеш, Саудівська Аравія та ін. Більшість країн Америки — багатонаціональні. У США живуть представники понад 100 народів, у Бразилії та Канаді — понад 80, Мексиці та Аргентині — понад 50 тощо. Чимало українців є у США і Канаді (близько 3,2 млн. осіб). А у Латинській Америці майже всі країни мононаціональні, оскільки індіанці, мулати, метиси вважаються представниками єдиних націй. В Африці переважають країни відносно однорідні в етнічному відношенні (Центральна, Східна та Південна Африка). Понад 80% населення Австралії — англоавстралійці, частина жителів — аборигени, предки яких тисячоліттями жили на цьому континенті.

Політичні кордони не завжди збігаються з етнічними. Трапляється, що окремі народи (за винятком в основному Західної Європи і Латинської Америки) проживають у різних державах. Етнічні проблеми у світі постійно впливають на політичну та соціальну обстановку в багатьох країнах. Часто загострені національні відносини призводять до збройних конфліктів (Боснія і Герцеговина, Північна Ірландія, Палестина, країна Басків в Іспанії, Таджикистан, Нагірний Карабах, Ічкерія). Національно-релігійні конфлікти переростають у збройні, ведеться боротьба за національну незалежність, автономії, права релігійних меншин.