Економічна та соціальна географія

Розділ перший

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Тема 3. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ І ЗАВДАННЯ СЕГ

2. Завдання СЕГ на сучасному етапі

З урахуванням сучасного етапу розвитку СЕГ можна сформулювати такі основні її завдання:

1) активізація фундаментальних досліджень, розвиток теорії, пошуки нових закономірностей у територіальній організації суспільства, особливо при переході до ринкових умов (як це має місце в постсоціалістичних країнах) чи — до постіндустріального та інформаційного суспільства (у високорозвинених країнах);

2) декомунізація СЕГ. Це надзвичайно складний процес. Необхідно позбутися марксистських методологічних основ науки. Слід заново переглянути термінологію, поняття і теорії, які «обґрунтовані» цитатами з праць Маркса, Енгельса і Леніна; відкинути спосіб мислення, побудований на марксистсько-ленінських догмах. Наприклад, у економічній географії людина розглядалась лише як чинник (трудовий ресурс, а потім — споживач) розвитку і розміщення виробництва. В наш час цю істину треба поставити з голови на ноги: саме виробництво є засобом розвитку людини. Замість підсобного елемента людина повинна стати ядром соціально-економіко-географічного дослідження. Специфічні слова — терміни — «совєтизми» необхідно вилучити з ужитку: наприклад, «трудовий колектив», «трудящі», «народи України», «Україна — багатонаціональна держава» (нібито в Україні, крім української і татарської нації, проживає ще багато інших націй), «Польща, Словаччина і т. д. — країни Східної Європи». Навіть у структурі економіко — географічної характеристики країни не завжди доцільно ставити на перше місце важку індустрію, як це робили у радянський період, і багато дечого іншого;

3) вивчення економічної і соціальної географії світу і соціально-економіко-географічних аспектів глобальних проблем людства в сучасних умовах, коли розпались останні найбільші імперії, особливо радянська. Поява на пострадянському просторі нових держав Європи і Азії істотно змінює не лише геополітичну і геоекономічну ситуацію на євроазійському континенті, але й у всьому світі. Глобальні дезінтеграційні та інтеграційні процеси не знімають з порядку денного дослідження таких структурних сфер людської цивілізації, як демографічна, соціальна, економічна, політична, культурна, наукова та ін., окремо чи у їх географічному зв'язку;

4) активізація досліджень з економіко - і соціально-географічного країнознавства. Виникає потреба здійснити нову, позбавлену ідеологічного підкладу типологію країн світу (ділення їх на капіталістичні, соціалістичні та ті, що розвиваються). Головне тут — це українізація СЕГ. Вона полягає у наступному:

а) основну увагу у географічному країнознавстві слід зосередити на дослідженні самої України, яка поки що є свого роду «білою плямою» на соціально-економічній карті світу; б) глобальні процеси і закономірності слід вивчати не лише в контексті дослідження зарубіжних країн, але й України, трактуючи її, як носія цих процесів і проблем;

в) окремі країни вивчати не самі по собі, а в контексті їх зв'язків у першу чергу з Україною (зрозуміло, і з іншими державами);

г) велику увагу слід звернути на географічні терміни і назви, які повинні відповідати нормам української літературної мови (особливою є проблема дерусифікації географічних назв); надзвичайно важливою в СЕГ світу є транскрипція іноземних географічних назв українською мовою;

д) вивчати і популяризувати внесок вітчизняних учених — географів — світо -, країно - і краєзнавців, мандрівників. Наприклад, мало або зовсім не досліджена економіко — географічна спадщина таких оригінальних учених — українців, як професор Валентин Садовський, Володимир Огоновський, Микола Шраг та ін. Необхідно якнайбільш повно дослідити внесок географів — чужинців у вивчення України, починаючи від Геродота з Галікарнаса, а також географів — українців — громадян зарубіжних країн (професори Іван Тесля, Роман Дражньовський, Ігор Стебельський та ін.).