Я обираю географію - комплексний довідник

Розділ 2 ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ

ОКЕАНИ

Тихий океан

Ресурси океану та їх використання. Тихий океан та його моря — це унікальна природна лабораторія, багатствами якої здавна користуються люди. Це насамперед біологічні ресурси океану — риби та тварини, ракоподібні та молюски, водорості. В останні роки Тихий океан посідає перше місце серед океанів за виловом риби та не рибних продуктів. У Тихому океані в приполярних широтах полюють на тюленів, моржів, морських котиків тощо. Через хижацьке знищення кількість видів цих тварин зменшується. Південна та північна частини Тихого океану — основні райони полювання на ще одну цінну океанську тварину — кита. У 60-х рр. ХХ ст. добування китів було особливо активним, що призвело до критичного скорочення кількості деяких видів китоподібних. Сьогодні виловлювання китів суворо обмежене.

Тихий океан багатий на мінеральні ресурси. На шельфі океану розробляються родовища руд олова, марганцю, кобальту та інших металів, видобувають нафту та природний газ. На глибині від 100 до 7 тис. м дно океану засіяне залізомарганцевими конкреціями — «кульками» діаметром 5-10 см, які містять до 30 різних елементів: марганець, залізо, нікель, мідь, кобальт тощо. Більшість запасів конкрецій для видобування в океані вже технічно доступні.

Із морської води видобувають кухонну та калійну сіль, магній, бром. За допомогою спеціальних установок опріснюють морську воду.

Енергетичні ресурси Тихого океану великі та різноманітні. Це — енергія течій, припливів, хвиль, вітру, перепадів температур на глибинах. Мальовничі узбережжя та острови Тихого океану, чисті пляжі та кришталева вода приваблюють туристів.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.