Я обираю географію - комплексний довідник

Розділ 5

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ СВІТУ. ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНІ РЕГІОНИ. ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ. НАСЕЛЕННЯ СВІТУ.

Міграційні процеси. Люди постійно переміщуються: подорожують, їздять у відрядження і на відпочинок, переселяються,— тому їх кількість у певному місці весь час змінюється. Така зміна кількості населення називається механічною, на відміну від природної (народжуваність і смертність), переміщення людей — міграціями, а тих, хто їх здійснює, мігрантами.

Міграції класифікують за причинами (економічні; політичні — війни, конфлікти, зміна державних кордонів; гуманітарні — переслідування іновірців тощо), термінами (сезонні, тимчасові, постійні, або безповоротні), масовістю (одиничні і масові), дальністю (міжконтинентальні, внутрішньоконтинентальні) і напрямами (зовнішні і внутрішні).

У залежності від напряму міграції розділяють на зовнішні (перетин кордонів держави) і внутрішні (переміщення всередині державної території). Якщо зовнішня міграція розглядається як виїзд за межі держави, її називають еміграцією, як в'їзд або повернення на колишнє місце проживання — імміграцією. До внутрішніх міграцій належать відтік сільського населення до міст, так звані маятникові міграції — поїздки до місць роботи або навчання тощо.

У певні періоди зовнішні міграції набувають настільки масового характеру, що в країні еміграції різко скорочується кількість населення, а в країні імміграції механічний приріст населення перевищує природний. Так, 2/3 приросту населення Ізраїлю забезпечують іммігранти, щорічна імміграція до США становить близько 1 млн чол., до Канади — 200 тис., до Австралії — 130 тис. З іншого боку, Ірландія пережила три хвилі еміграції, які зменшили її населення з 8,3 до 3 млн чол.; Росія — чотири хвилі, Італія — шість.

Сучасна міжнародна міграція робочої сили викликана відносним перенаселенням і відповідно низьким рівнем соціально-економічного розвитку десятків слаборозвинених країн. До початку 1990-х рр. половину з 20 млн іммігрантів у розвинених державах Заходу складали вихідці зі слаборозвинених країн. Максимальна кількість іммігрантів — 13 млн чол. — припадає на країни Європейського Союзу, іншими центрами імміграції є США, країни Перської затоки, ПАР.

Економічні причини обумовили і таке відносно нове міграційне явище, як «відтік інтелекту»: заробітні плати в розвинених країнах приваблюють висококваліфікованих фахівців (особливо з постсоціалістичних країн).