Я обираю географію - комплексний довідник
Розділ 5
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ
ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ СВІТУ. ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНІ РЕГІОНИ. ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ. НАСЕЛЕННЯ СВІТУ.
Предмет соціально-економічної географії світу. Історико-географічні регіони
Соціально-економічна географія світу вивчає закономірності розвитку та розміщення населення і господарств у світі, окремих регіонах та країнах.
Об'єктом соціально-економічної географії вважається людське суспільство в цілому чи окремі його частини — населення, господарство, соціальна сфера тощо. Предметом вивчення економічної і соціальної географії світу є закономірності розвитку населення і господарства.
У сучасному світі існує понад 200 країн, кожна з яких є індивідуальною й неповторною. Для зручності вивчення за низкою спільних ознак виділяють історико-географічні регіони. Об'єднують країни у певні історико-географічні регіони за наступними критеріями:
1) історія розвитку регіону (освоєння і заселення земель тощо);
2) етнічні процеси;
3) господарські зв'язки регіону;
4)транспорт;
5) природні умови (рельєф, клімат, ґрунти тощо). Важливою ознакою єдності регіону є наявність внутрішнього ринку: його відсутність свідчить про роз'єднаність країн, що входять до складу регіону.
До основних історико-географічних регіонів світу відносять: Європу, Азію, Англо-Америку, Латинську Америку, Африку, Австралію та Океанію. Багато історико-географічних регіонів відрізняються складною внутрішньою структурою, тобто в їхніх межах виділяють дрібніші одиниці субрегіони. Наприклад, у межах Азії виділяють такі субрегіони: Центральна Азія, Південно-Східна Азія, Південно-Західна Азія, Закавказзя, Південна Азія, Північна Азія, Східна Азія, — кожний з яких відрізняється спільністю певного набору ознак.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.