Я обираю географію - комплексний довідник
Розділ 4
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
МАШИНОБУДУВАННЯ. ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ЛІСОВА І ДЕРЕВООБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ПРОМИСЛОВІСТЬ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ. ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ. СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА
Соціальна інфраструктура
Соціальна інфраструктура (сфера послуг) — сукупність галузей господарства, що обслуговують населення, надаючи різноманітні матеріальні та духовні послуги.
Від рівня розвитку соціальної інфраструктури залежить продуктивність праці, збільшення вільного часу, підвищення кваліфікації, забезпечення всебічного і гармонійного розвитку населення. Галузі сфери послуг умовно поділяють на дві групи.
В умовах командної економіки фінансування сфери послуг здійснювалося за залишковим принципом, що зумовило виникнення багатьох проблем у суспільстві. Із переходом до ринкового господарювання відбувається ряд позитивних зрушень у розвитку цієї важливої галузі України.
Житлово-комунальне господарство задовольняє потреби населення у житлі та забезпечує належний стан приміщень. В Україні гострою залишається проблема нестачі житла. Краще забезпечені житлом жителі великих міст.
Ринкові форми господарювання сприяють не тільки активному будівництву, але й підвищенню якісного рівня життя.
Позитивні зрушення спостерігаються в галузях побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування і зв'язку, що також пояснюється переходом на ринкові відносини і масовою приватизацією. Збільшується кількість магазинів, кафе, ресторанів, підприємств, що
|
|
|||||
Соціально-побутовий комплекс |
Соціально-культурний комплекс |
||||
|
|
|||||
Готельне господарство |
|
Освіта, наука |
|||
|
Охорона здоров'я |
|||||
|
Побутове обслуговування |
|
||||
|
|
Мистецтво |
||||
Торгівля і громадське харчування |
Фізична культура |
||||
|
Спорт |
|||||
|
Громадський транспорт |
|
||||
Інформаційне обслуговування |
|||||
Зв'язок |
Туризм і відпочинок |
||||
|
|
Інші |
||||
спеціалізуються на ремонті побутової техніки та надають різноманітні послуги.
До закладів освіти належать насамперед середні загальноосвітні денні, вечірні і заочні школи, середні спеціалізовані заклади, ВНЗ. Розвинена мережа гімназій і ліцеїв, у тому числі приватних. До мережі навчальних закладів належать також позашкільні: будинки школярів, станції юних натуралістів, техніків, дитячі спортивні школи тощо.
Заклади культури: бібліотеки, театри, музеї, кінотеатри тощо — сконцентровані переважно у великих містах — Києві, Львові, Харкові, Донецьку, Одесі, містах Автономної Республіки Крим.
У сфері охорони здоров'я, відпочинку і фізичної культури діють як державні, так і приватні заклади. Найбільша кількість лікарів усіх спеціальностей на 10 000 населення в Києві й Автономній Республіці Крим. У Сумській, Чернігівській, Житомирській областях ці показники майже вдвічі нижчі.
Важливе місце у соціальній інфраструктурі посідає рекреаційне господарство — сукупність установ і закладів, що задовольняють потреби населення у лікуванні, оздоровленні та відпочинку населення. Рекреаційне господарство представлене санаторіями, курортами, пансіонатами, будинками і базами відпочинку тощо. Розвиток цієї сфери відбувається на основі використання рекреаційних ресурсів (морських, гірських районів, лісів, джерел мінеральних вод, лікувальних грязей тощо). Найбільше рекреаційних установ у Криму, Карпатах, на узбережжі Чорного й Азовського морів.
На сьогодні сфера послуг в Україні має суттєві недоліки і потребує вдосконалення. Так, побутове обслуговування, заклади освіти, охорони здоров'я та культури ще не мають достатньої матеріальної бази. Необхідне створення нової сучасної мережі послуг як у великих містах, так і в інших населених пунктах України.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.