Я обираю географію - комплексний довідник

Розділ 4

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНА НА КАРТІ СВІТУ

Для допитливих

Зміни адміністративного поділу України

1923 — замість губернського на території України введено окружний поділ (40 округів у 1927 р.).

1932 — скасовано окружний поділ. Утворено Вінницьку, Дніпропетровську, Донецьку (центр — Сталіно), київську, Одеську, Харківську та Чернігівську області.

1937 — утворено Житомирську, Кам'янець-Подільську, Миколаївську і Полтавську області.

1938 — Донецьку область розділено на Ворошиловградську і Сталінську.

1939 — утворено Запорізьку, кіровоградську і Сумську області, а на приєднаних землях — Волинську (центр — Луцьк), Дрогобицьку, рівненську, Львівську, Тарнопольську і Станіславську області.

1940 — на знову приєднаних землях утворено Ізмаїльську та Чернівецьку області.

1944 — утворено Херсонську область. Тернопольську область перейменовано на тернопільську.

1946 — на знову приєднаних землях утворено Закарпатську область.

1954 — до складу української РСР включено кримську область, передану від РСФСР. Кам'янець-Подільську область перейменовано на Хмельницьку, а її центр — місто Хмельницький. Скасовано Ізмаїльську область (увійшла до складу Одеської). З окраїнних районів Вінницької, київської, кіровоградської та Полтавської областей утворено Черкаську область.

1958 — Ворошиловградську область перейменовано на Луганську.

1959 — скасовано Дрогобицьку область (увійшла до складу Львівської).

1961 — Сталінську область перейменовано на Донецьку.

1962 — Станіславську область перейменовано на Івано-Франківську.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.