Соціальна географія - М. І. Білецький, І. В. Ванда, Л. І. Котик 2014

Словник термінів
Соціальна географія Європи: проблеми культурно-цивілізаційної ідентичності

Відцентрові сили — сили, спрямовані на поділ країни: внутрішні лінгвістичні, релігійні, етнічні, ідеологічні відмінності.

Геополітична вісь — уявна лінія між двома чи кількома державами, що характеризує спільність, у тому числі перспективну, їхньої політичної, військової, економічної діяльності для досягнення певних політичних цілей.

Деволюція — процес, за якого реґіони всередині держави вимагають і отримують політичну владу та щораз більшу автономію завдяки центральній владі (Г. де Блій, П. Муллер, О. Шаблій, 2004).

Доцентрові сили — сили, що внутрішньо об’єднують і пов’язують країну, такі як міцна національна культура, єдина релігія, менталітет, спільні ідеологічні цілі.

Економічна інтеграція — процес інтернаціоналізації господарського життя, зближення та об’єднання економік кількох держав.

Виділяють п’ять етапів міжнародної економічної інтеграції: зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз, повна інтеграція.

Євразійство — концепція, основною засадою якої є ідея синтезу західної та східної культур як моделі суспільного розвитку; складне геополітичне поняття, яке об’єднує в собі: історично-східний сектор людської цивілізації; політично-актуальний або потенційний блок держав і націй, які відмовилися визнавати вимоги ліберально-демократичної ідеології; стратегічно — альянс східних, телурократичних держав; соціально — орієнтація на ідеократію, соціальну державу, некапіталістичний, неринковий економічний устрій.

Європейський Союз ((ЄС), Європейська Унія, Європейська Співдружність, англ. European Union (EU)) — союз держав-членів європейської спільноти, створений згідно з Договором про Європейський Союз, що підписаний 1992 р. і набув чинності 1993 р. Створення Союзу бере початок з 1951 р., коли Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Люксембурґ, Франція та Італія підписали договір про заснування Європейського об’єднання вугілля і сталі (мета: об’єднання ресурсів з виробництва сталі та видобутку вугілля в межах європейського простору). Ці ж держави 1957 р. заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) та Європейське співтовариство з атомної енергії. Панівну роль з трьох міждержавних утворень на Європейському континенті почало відігравати ЄЕС, яке поступово розширювало склад своїх членів: 1973 р. приєднання Великої Британії, Данії, Ірландії; 1981 р. — Греції; 1985 р. — Гренландії (Данія вийшла з Союзу); 1986 р. — Іспанія, Портуґалія. ЄЕС 1993 р. перейменовано в Європейський Союз ((ЄС), згідно з договором, підписаним у м. Маастрихт (Нідерланди) 1991 р., та затвердженим 1992 р.), головною метою якого проголошено сприяння інтегруванню Європи в єдине економічне і політичне ціле для подальшого прогресу її народів. Визначено і цілі організації: досягнення високого рівня економічного розвитку й зайнятості; утворення єдиного простору без внутрішніх кордонів; створення економічного й валютного союзу; здійснення спільної зовнішньої політики; здійснення спільної оборонної політики; захист прав та інтересів народів Союзу запровадженням спільного громадянства. До ЄС 1995 р. приєдналися Австрія, Фінляндія і Швеція; 1999 р. в обіг уведено єдину валюту в межах ЄС — євро; 2004 р. до ЄС вступили Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія, а 2007 р. — Болгарія та Румунія. Станом на 2012 р. ЄС налічує 27 держав. Офіційною столицею ЄС уважають Брюссель (Бельгія). Між Україною та ЄС 2009 р. підписано договір «Порядок денний асоціації Україна-ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію», 21.03.2014 р. підписано політичний розділ Угоди про асоціацію ЄС-Україна, 27.06.2014 р. — економічний розділ. Головні органи ЄС: законодавча влада — Європейський парламент (вирішує законодавчі та бюджетні питання, здійснює контроль за роботою Європейської Комісії) та Рада Європейського Союзу (підписує міжнародні договори, вирішує законодавчі та бюджетні питання); виконавча влада — Європейська комісія (здійснює законотворчу ініціативу й виконання бюджету, спостерігає за виконанням національних бюджетів держав-членів); судова влада — Суд Європейського Союзу (забезпечує одноманітність в інтерпретації європейських законів). Офіційний сайт: http://ec.europa.eu.

Єврореґіон — транскордонне регіональне утворення на теренах Європи, що сформувалося в межах суміжних одиниць адміністративно-територіального поділу двох і більше країн на засадах реалізації спільних програм і угод, підписаних на рівні органів місцевого самоврядування.

Єдиний економічний простір — сукупність територій, у межах яких діють загальні принципи господарювання, узгоджені єдині правила зовнішньоекономічних відносин.

Імплазія населення — явище, протилежне до демографічного вибуху; стосується скорочення населення багатьох європейських країн, у яких показники смертності перевищують показники народжуваності й темпи імміграції.

Інтеграція — різноманітні форми об’єднання декількох просторових секторів. Може відбуватися як на підставі воєнної експансії, так і мирно. Мирна геополітична інтеграція: економічна, культурна, мовна, військово-стратегічна, політична, релігійна тощо. Кінцевий підсумок інтеграції — збільшення стратегічного і просторового об’єму блоку.

Плюралістичне суспільство — суспільство, у якому дві або більше груп населення, кожна з яких має власну культуру, живуть поряд одна з одною, не асимілюючись, усередині однієї держави.

Пояс дроблення — реґіон, затиснутий між міцнішими зовнішніми культурно—політичними силами; перебуває під постійним тиском і часто фрагментований агресивними противниками. Класичний приклад: Східна Європа (Г. де Блій, П. Муллер, О. Шаблій, 2004).

Реґіоналізація — процес формування цивілізаційних, економічних, соціально-економічних, політичних та культурно-духовних відмінностей у межах окремих країн та у континентальному чи глобальному масштабах (Г. де Блій, П. Муллер, О. Шаблій, 2004).

Реґіональна держава — «природна економічна зона», що формується в глобальній економіці як її частина; її лідери мають справу прямо з іноземними партнерами і відстоюють найвигідніші умови для національних урядів, під керівництвом яких працюють (Г. де Блій, П. Муллер, О. Шаблій, 2004).

Реґіональна межа — переважно умовна лінія, яка окреслює реґіон. Винятком є природні бар’єри — межі реґіонів: ріки, гірські системи тощо.

Реліктовий кордон — політичний кордон, що перестав функціонувати, але сліди якого можна помітити у культурному ландшафті (Г. де Блій, П. Муллер, О. Шаблій, 2004).

Соціальний пріоритет — соціальне завдання, визначене групою або суспільством як найбільш невідкладне, яке потребує першочергового вирішення.