Соціальна географія - М. І. Білецький, І. В. Ванда, Л. І. Котик 2014

Словник термінів
Суспільно-географічна реґіоналізація. Проблеми реалізації соціальної політики. Географія соціальних негараздів

Адаптація соціальної політики України — реформування системи страхування, охорони праці, здоров’я, пенсійного забезпечення, політики зайнятості та інших галузей соціальної політики відповідно до стандартів Європейського Союзу; поступове досягнення загальноєвропейського рівня соціального забезпечення і захисту населення (Указ Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу», 11.06.1998 р.).

Адміністративне правопорушення (проступок) — протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Активна політика ринку праці — комплекс методів і заходів, спрямований на якнайшвидше повернення безробітних до активної праці. Охоплює: створення додаткових сфер зайнятості, підготовку та перепідготовку кадрів, підвищення їхньої кваліфікації, посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили, надання допомоги у працевлаштуванні, застосування гнучких форм зайнятості тощо (Т. В. Семигіна, 2005).

Активний пошук роботи — сукупність дій безробітної людини, спрямованих на пошуки роботи: підготовка та розсилання автобіографії та заявок на роботу, проходження співбесіди, реєстрація в агенціях з найму робочої сили та службах зайнятості тощо. Є умовою для отримання допомоги з безробіття (Т. В. Семигіна, 2005).

Альтруїзм — моральний принцип, який передбачає безкорисливе піклування про благо інших і готовність жертвувати для інших своїми особистими інтересами.

Амністія — повне або часткове звільнення від покарання осіб, що скоїли злочин, або заміна цим особам призначеного судом покарання на м’якше.

Аналіз соціальної політики — сукупність методик, за допомогою яких можливе дослідження конкретних подій та ситуацій соціальної політики, розробка передбачень з приводу їхнього можливого розвитку і прийняття якісних соціально політичних рішень.

Аномія — стан суспільної системи, для якого характерна відсутність загальноприйнятних цінностей і норм як універсальних регуляторів соціальної поведінки людей. Типова для будь- якого перехідного суспільства. Наслідки аномії: зростання соціальної незатребуваності, незадоволення людьми своїм становищем у суспільстві — тим, що людина дає суспільству, і тим, що від нього отримує.

Арт-терапія — психотерапія з використанням засобів мистецтва.

Асоціальна особистість — особа, поведінка якої не збігається з загальноприйнятими в суспільстві соціальними нормами.

Баланс трудових ресурсів — система показників, що характеризують кількість трудових ресурсів та їхнє використання. Відображає відповідність наявного кадрового потенціалу вимогам виробництва.

Батьки-вихователі — особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу», 26.04.2002 р.).

Батьківські права й обов’язки — особлива форма взаємовідносин батьків і дітей, зумовлена історичним розвитком, закріплена в моральних і юридичних нормах та правилах поведінки.

Бездіяльність — певна форма поведінки особи, пов’язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити на підставі покладених на неї посадових обов’язків і згідно з чинним законодавством України.

Дитяча бездоглядність — послаблення чи відсутність нагляду за поведінкою, заняттями дітей, підлітків з боку батьків чи осіб, які їх заміняють.

Бездомність (безхатченство) — відсутність постійного житла в індивідів чи сімей, що робить неможливим ведення осілого способу життя і повноцінного соціального функціонування.

Безоплатна допомога — надання гуманітарної допомоги без будь— якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації донорам (Закон України «Про гуманітарну допомогу», 22.10.1999 р.).

Безпечне материнство — забезпечення здоров’я матері, у тому числі фізичних, психічних та соціальних чинників благополуччя вагітної жінки до пологів, під час пологів та у післяпологовий період, і дитини для її гармонійного розвитку (Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції безпечного материнства», 29.03.2002 р.).

Безпечні умови для людини — стан середовища життєдіяльності, за якого нема небезпеки шкідливого впливу його чинників на людину (Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», 24.02.1994 р.).

Безпритульні діти — діти, які покинуті батьками, самі залишили сім’ю або дитячі заклади, де перебували на вихованні, і не мають певного місця проживання (Закон України «Про охорону дитинства», 26.04.2001 р.).

Благодійна діяльність (доброчинна діяльність) — добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності (Закон України «Про благодійництво та благодійні організації», 16.09.1997 р.).

Благодійництво — добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у наданні набувачем матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги (Закон України «Про благодійництво та благодійні організації», 16.09.1997 р.).

Вертикальна мобільність — перехід індивіда з одної соціальної групи в іншу (згори-вниз).

Волонтер — особа, яка добровільно безоплатно здійснює благодійну суспільно корисну роботу.

Волонтерський рух — добровільна, доброчинна неприбуткова та вмотивована діяльність, що має суспільно—корисний характер (Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», 21.06.2001 р.).

Впровадження політики — втілення запланованих дій, здатність забезпечувати виконання заходів, налагоджувати адекватні процедури й підтримувати зв’язки задля досягнення очікуваних результатів політики (Т. В. Семигіна, 2005).

Географія соціальних негараздів — нова галузева дисципліна соціальної географії, яка вивчає геопросторову організацію сфери неблагополуччя. Галузеві дисципліни географії соціальних негараздів: географія злочинності, географія наркоманії, географія ВІЛ/СНІДу, географія бідності, географія проституції, географія ігроманії, географія онлайн— залежності; просторові дисципліни: географія соціальних негараздів поселень, географія соціальних негараздів реґіонів, географія соціальних негараздів країн, географія соціальних негараздів світу. На останньому просторовому рівні географія соціальних негараздів виходить на рівень географії глобальних проблем людства, де соціальні негаразди розглядають на рівні з проблемами війни і миру, забезпечення продуктами харчування тощо (М. І. Білецький, Л. І. Котик, 2012).

Девіантна поведінка — дії та вчинки окремої особи чи групи осіб, що суперечать соціальним нормам, визнаним шаблонам, стандартам поведінки.

Державні соціальні гарантії — визначені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, передбачені законами та іншими нормативно— правовими актами, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму (Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», 05.10.2000 р.).

Коефіцієнт доступності допомоги — частка людей, які отримують допомогу, серед тих, хто потенційно має право на отримання такого виду допомоги.

Консеквенціоналізм — принцип, за яким уважають, що ніщо саме по собі не є добрим чи поганим, тому не може бути абсолютних моральних принципів, потрібно оцінювати наслідки тих чи інших дій на практиці.

Консервативна модель соціальної політики (корпоративна модель соціальної політики) — модель соціальної політики, характерна для країн із соціально орієнтованою ринковою економікою, де визначена необхідність державного забезпечення певного рівня добробуту і коригування соціальних наслідків ринкової економіки, а відповідальність за благополуччя населення розділена між державою, особою і корпорацією (Г. Еспінг-Андерсен (G. Esping-Andersen)).

Конформізм — свідоме прийняття особою, групою осіб поглядів, цінностей, норм поведінки певної соціальної групи під тиском зовнішніх умов та обставин усупереч власним переконанням.

Критерій оптимальності Парето (оптимум Парето, англ. Pareto optimality) — критерій оцінювання альтернативних політичних рішень, який ґрунтується на міркуванні, що зміна в політиці доцільна, якщо вона поліпшує соціально-економічне становище принаймні однієї особи і не погіршує становища жодної іншої.

Латентний період — прихований період якогось процесу.

Лихо — обстановка на певній території, яка склалася внаслідок аварії, небезпечного природного явища, природної або техногенної катастрофи, які можуть завдати або завдали значної шкоди довкіллю та населенню у фізичному, соціальному, економічному, культурному аспектах.

Лібералізм — соціально-політична ідеологія, яка підтримує та пропагує особисту свободу й обмежений контроль з боку уряду, систему вільного підприємництва і віру в права людей, які належать їм від народження і які не залежать від держави.

Ліберальна (залишкова) модель соціальної політики — модель соціальної політики, за якої соціальна підтримка громадян відбувається завдяки системі приватного страхування в разі незначного втручання держави, яка виконує тільки регулювальну функцію та гарантує мінімальні доходи громадянам; зростає принцип адресності, який полягає в тому, що соціальну допомогу надають лише на підставі перевірки нужденності (Г. Еспінг-Андерсен (G. Esping-Andersen)).

Малозабезпечена сім’я — сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї (Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», 21.11.1992 р.).

Маргіналізація — процес соціального падіння. Маргіналізація призводить до матеріального зубожіння і навіть до зникнення маргіналізованих груп. Маргіналізовані особи, групи осіб часто обмежені в отриманні соціальних послуг, програм і соціальних привілеїв. Категорія маргіналізації введена американським соціологом Р. Парком (R. Park, 1833—1900) для виявлення соціопсихологічної неадаптації мігрантів до умов міського середовища.

Медичне страхування — вид страхування, який забезпечує право громадян, які працюють та членів їхніх сімей на кваліфіковане медичне обслуговування у випадку захворювання, вагітності та пологів, нещасного випадку.

Нелегальна міграція — проживання на певній території (переважно в іншій країні) без законних підстав.

Модель соціального нігілізму — модель соціальної політики, яка ґрунтується на ідеології занепаду соціального добробуту; держава фактично усувається від соціального захисту, забезпечуючи його лише представникам елітних груп; соціальні послуги надають тільки недержавні організації.

Модель соціальної політики — умовна характеристика, загальна схема опису найважливіших елементів (цінності, цілі, завдання, інструменти реалізації), що дає змогу порівнювати соціальну політику в різних країнах.

Набута безпорадність — стан особи, який виникає внаслідок відсутності у неї впливу на те, що відбувається з нею в житті, коли виникає віра в те, що жодна діяльність не матиме корисних результатів, а це погіршує здатність засвоювати корисні моделі поведінки.

Національна безпека — захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави (національних інтересів), за якої забезпечені сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація загроз національним інтересам у різних сферах життєдіяльності суспільства та держави. Історично національну безпеку ототожнюють з воєнною безпекою, захищеністю від збройного нападу ззовні. Військовий компонент зберігає значущість і нині. Водночас загострення глобальних проблем сучасності додає поняттю «Національна безпека» принципово нових аспектів — інформаційного, екологічного, демографічного, енергетичного, соціального, культурного, продовольчого та ін.

Національна могутність — категорія, що традиційно відображає такі компоненти, як територія держави, її природні ресурси і кількість населення, економічний, соціальний і військовий потенціал. Сучасне розуміння національної могутності охоплює також інтелектуальний та гуманітарний потенціал народу, здатність економіки до інноваційного розвитку, якість уряду та політичної системи взагалі.

Національна стратегія — концепція діяльності держави спрямована на захист довготермінових ключових інтересів нації.

Національний інтерес — усвідомлення і відображення потреб суспільства в державній політиці. Термін запозичений з англомовної літератури, де він означає «державний інтерес». Складається з нарощування економічного, політичного, інформаційного, наукового, військового, фінансового, науково-технічного й інших потенціалів держави, посилення їхнього геополітичного впливу, зростання добробуту населення, інтелектуального і морального прогресу суспільства. На його зміст впливають такі чинники, як специфіка географічного положення країни, соціально-економічна і політична ситуація в ній, національно-культурні й цивілізаційні особливості.

Природні межі національного інтересу: обмеженість ресурсної бази, національний інтерес інших країн.

Неблагополучна сім’я — сім’я, яка через об’єктивні або суб’єктивні причини втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній складаються несприятливі умови для виховання дітей.

Нижчий клас — частина соціальної структури суспільства у країнах із розвиненою економікою, яку утворюють люди, які мають достаток на межі малозабезпеченості (Т. В. Семигіна, 2005).

«Нові українці» — умовна соціологічна категорія, що характеризує групу українського населення, яка різко підвищила свій матеріальний стан за час економічних реформ кінця ХХ — початку ХХІ ст.

Пастка бідності (пастка безробіття) — ситуація, коли отримання грошової допомоги (з безробіття, малозабезпеченості тощо) сприяє збереженню бідності, оскільки особі економічно вигідніше отримувати навіть незначну державну допомогу і не працювати, ніж мати низькооплачувану роботу з високим рівнем податків і відрахувань.

Пауперизація — масове зубожіння населення.

Пенітенціарна система — система норм, органів та закладів, що організовує відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.

Психологічне насильство в сім’ї — насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку інших членів сім’ї внаслідок словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та можуть завдавати або завдають шкоду психічному здоров’ю (Закон України «Про попередження насильства в сім’ї», 15.11.2001 р.).

Ресоціалізація — відновлення в особистості якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві.

Середній клас — основна частина соціальної структури суспільства у країнах з розвинутою економікою.

Складні життєві обставини — обставини, що об’єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно.

Соціальна політика — сфера державної діяльності, відповідальна за створення та надання соціального захисту, що включає соціальні послуги та виплати («The Blackwell Encyclopedia of Social Work», 2000); сукупність заходів держави, спрямованих на досягнення певних соціальних цілей: мета полягає в забезпеченні добробуту громадян та посиленні соціальної солідарності в суспільстві (Т. В. Семигіна, 2005).

Соціальна профілактика — робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь—якого негативного впливу на життя і здоров’я дітей та молоді й запобігання такому впливу (Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», 21.06.2001 р.).

Соціальне сирітство — соціальне явище, зумовлене ухиленням або усуненням батьків від виконання батьківських обов’язків щодо неповнолітньої дитини.

Соціальні сироти (діти вулиці) — діти, які законом не визнані як такі, що позбавлені батьківського піклування, проте фактично є сиротами, оскільки батьки не займаються їхнім утриманням та вихованням.

Суспільно-географічний район (СГР) — великий реґіон України, територія якого тісно пов’язана з найбільшим розташованим на ній населеним пунктом — демографічним, урбаністичним, соціальним, культурним та економічним ядром, що визначає її головні зовнішні функції і геопросторову організацію (О. І. Шаблій, 2001). Ознаки СГР України: тісна соціально— економічна, демографічна і культурна пов’язаність його території з головним ядром, яким є найбільше за кількістю населення місто; формування у великому реґіоні територіальної соціально-економічної системи; спеціалізація реґіону у загальноукраїнському поділі та інтеграції праці; можливість здійснювати в його межах територіальне регулювання і координацію соціальних, економічних та демографічних процесів на субукраїнському рівні (О. І. Шаблій «Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії», 2001).