Відповіді до підручника Українська мова 8 клас - В.В. Заболотний 2016-2020

Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)
28. Вставні слова (словосполучення, речення)

291.

II. Сподіваюся (упевненість), далебі (сумнів), скажімо, однак, отже (зв’язок думок); на жаль (емоційна оцінка).

294.

1. Я, може, поїду до Львова завтра. Студентка може виконати це доручення. 2. Цей хлопчик, видно, займається фехтуванням. За деревами вже видно містечко. 3. Стежина, правда, виявилася глухою і неходженою. Варто завжди говорити правду. 4. Голубка змогла, на щастя, втекти від сокола. Вона сподівалася на щастя, переїхавши в сусіднє місто.

295.

І. 1. Того, можливо, (сумнів) не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ (М. Рильський). 2. До речі, (зв’язок думок) можу підказати, де зараз дістати прекрасних стиглих черешень (М. Павленко). 3. І я виходжу в гомін трав і припадаю до сліда, бо, значить, (зв’язокдумок) хтось мене чекав, а може, (сумнів) й зараз вигляда (А. Малишко). 4. За східним звичаєм, (джерело повідомлення) гості не сміють відмовлятися від дарунків, бо то була б господарям образа (Леся Українка). 5. Їй-богу, (емоційна оцінка) ніби вперше Київ побачила (М. Павленко). 6. Пізнати й оцінити Довженка один чоловік, мабуть, (сумнів) не в змозі (Д. Павличко). 7. Нащо, бачте, (привернення уваги) згадувать, що давно минуло (Т. Шевченко). 8. Полювання, як ви потім побачите, потребує багато часу (Остап Вишня).

II. Полювання, як ви потім побачите, потребує багато часу (Остап Вишня).

Речення розп., неокл., просте, пошир., двоскл., повне, ускладн. встав, реч.

297.

1. Гори, здавалось, стояли тут поруч (О. Гончар). 2. Перебування в Києві, уяви собі, багато дало мені для п’єси (О. Довженко). 3. Чим більше темніло, тим вітер, здавалося, дужчав (М. Коцюбинський). 4. На щастя, її запросила до себе на село наша старша тітка (Леся Українка). 5. Звикне, кажуть, собака за возом бігти, то й за саньми побіжить (Панас Мирний). 6. Відступати нам, по-перше, пізно, і, по-друге, немає підстав (В. Совко). 7. Кажуть, люди жили табунами, спали покотом в млі печер... (В. Симоненко). 8. Старенька груша дихає на пальці, їй, певно, сняться повні жмені груш (Л. Костенко).

298.

І. План

1. Відомий українець Микола Сядристий.

2. Матеріали, які використовує майстер.

3. Роботи із природних матеріалів.

4. Унікальність виробів.

II. Українець, який здивував світ

У когорті відомих українців чільне місце, безперечно, посідає Микола Сядристий, роботи якого об’їхали весь світ.

Майстра здебільшого цікавлять природні матеріали: метали, мінерали, насіння трав і дерев. За словами умільця, будь-яка насінина, по-перше, є дуже гарною від природи, по-друге, довговічною.

З половини макової зернини, як це не дивно, маестро примудрився зробити чудове гніздечко для трьох золотих пташенят, а зі шматочка вишневої кісточки — портрет-барельєф Соломії Крушельницької.

Деякі його твори такі дрібні, що можуть загубитися серед порошинок. Наприклад найменший у світі годинник, якого Сядристий уставив замість ока золотій бабці. Складається цей годинник, уявіть, зі ста тридцяти деталей. А золотий сервіз на цукровій піщинці навіть не можна покласти на хустинку, бо кавничок і бокальчики проваляться крізь волокна тканини (Зо О. Лань).

299.

Сиплються сутінки в тишу села

Ніч поволі втрачає беззаперечну владу над землею. Сонце ще не зійшло, але вже готується покинути місце свого перепочинку й знову засяяти на небосхилі. Село тихо дрімає в імлі світанкових сутінків. Очевидно, спокій накрив його своїм пологом. Неспішно гасне бліде світло зірок, ховаючись у шатрі неба від перших пустотливих сонячних променів. Саме в цю пору доби, як стверджують у народі, до людини приходять казкові райдужні сни, які викликають на устах легку безтурботну усмішку.