Відповіді до підручника Хімія 8 клас - Григорович О.В. 2016-2020
Тема ІV. Основні класи неорганічних сполук
43. Розв’язування експериментальних задач
Контрольні запитання
1. Для визначення кислотності розчинів замість індикаторів частіше використовують рН-метр.
Елементний аналізатор дозволяє визначити вміст будь-якого хімічного елемента в зразку речовини.
Мас-спектрометри дозволяють визначити маси не тільки окремих атомів, але й багатьох молекул і йонів.
Спектрограф за оптичними характеристиками дозволяє визначити склад речовини.
Дуже поширеним експериментальним методом є метод ядерного магнітного резонансу (ЯМР-спектроскопія). Він дозволяє робити висновки щодо будови молекул.
2.
1. Необхідно скласти план експерименту, у межах якого визначити, на яке конкретне запитання потрібно відповісти і які досліди необхідно провести для цього.
2. Виконати власне експериментальну частину задачі.
3. Зробити висновок, чи дозволяють проведені досліди дати відповідь на поставлене питання і які результати дослідів дозволяють зробити висновок про доведення або спростування початкових припущень.
3.
На знанні візуальних ефектів, що супроводжують ті чи інші реакції: зміна забарвлення індикаторів за наявності тих чи інших речовин, утворення осаду під час взаємодії певних речовин, виділення газів та характер запахів цих газів. Необхідно також пам’ятати, що більшість газуватих речовин безбарвні, але деякі з них (сірководень або сірчистий газ) мають характерний запах. А наявність інших речовин доводять у хімічний спосіб: кисень підтримує горіння тліючої скіпки, а водень здатний згоряти з характерним звуком тощо.
Перша публікація: 01/01/2016-2020
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.