Відповіді до підручника Хімія 8 клас - Григорович О.В. 2016-2020

Тема ІV. Основні класи неорганічних сполук
37. Солі: фізичні властивості, поширеність та застосування
Контрольні запитання

1. Усі солі мають йонні кристалічні гратки, тому вони за звичайних умов є твердими кристалічними речовинами з високими температурами плавлення. Вони відрізняються за розчинністю: одні добре розчинні у воді, інші — майже не розчиняються.

Залежно від складу солі можуть бути різного кольору. Багато солей безбарвні, але деякі мають характерне забарвлення.

Майже всі солі не мають запаху. Але деякі солі пахнуть: алюміній сульфід має запах сірководню (гідроген сульфіду), а розчини солей сульфітної кислоти мають характерний запах сірчистого газу.

2. Більшість солей мають високі температури плавлення, оскільки їхні кристалічні гратки — йонні.

3. Природний мінерал Na2CO3 • 10Н2О (патрон, або кристалічна сода) трапляється в содових озерах (хімічні озерні осади) у різних частинах світу.

Переважно з кальцій карбонату утворені величезні природні поклади крейди, вапняків, мармуру.

Кальцій сульфат утворює поклади гіпсу (CaS04 • 2Н2O).

4. Наприклад, найпоширеніша сіль Кальцію— це карбонат СаС03. Він утворює вапняк, крейду, а також мінерали кальцит і мармур. Він міститься в шкаралупі яєць, кістках, черепашках молюсків тощо. Вапняк використовують у будівництві. Крейду використовують для побілки стін, виготовлення скла, додають до зубної пасти.

5. За запахом — ні, оскільки солі його не мають (за незначним винятком), а за смаком — так. Але цього не варто робити, бо серед солей є багато отруйних.





Перша публікація: 01/01/2016-2020

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.