Відповіді до підручника Хімія 8 клас - Григорович О.В. 2016-2020

Тема ІV. Основні класи неорганічних сполук
34. Кислоти: фізичні властивості, поширеність та застосування
Завдання для засвоєння матеріалу

1. Н2СO3, Н3РО4, HNO3, H2SiO3.

2. «Зайвою» в поданому переліку неорганічних сполук буде KОН, оскільки вона належить не до кислот, а до основ.

3.

Дано:

НСl

Розв’язання

Мr(НСl) = 36,5;

Мr2) = 2;

Мг(Не) = 4;

Мг(повітря) = 29.

DH2(HCl) —?

Dпов(HCl) —?

DHe(HCl) — ?

4.

Дано:

n(H2SO4) = 3,7 моль;

m(СаО) = 100 г;

V(CO2) = 78,4 л;n(NaOH) = 4,2 моль.

Розв’язання

а) Якщо n(H2SO4) = 3,7 моль, то n(атомів О) = 3,7 моль • 4 = 14,8 моль. М(СаО) = 56 г/ моль.

Знаходимо кількість речовини СаО у 100 г СаО:

Якщо n(СаО) = 1,8 моль, то n(атомів О) = 1,8 моль,

б) Знаходимо кількість речовини СO2 у 78,4 л СO2:

Якщо n(СO2) = 3,5 моль, то n(атомів О) = 3,5 моль • 2 = 7 моль.

Якщо n(NaOH) = 4,2 моль, то n(атомів О) = 4,2 моль.

Обчислювати саме кількість атомів Оксигену в кожному зразку речовини немає необхідності: достатньо порівняти кількості речовин. Оскільки 1 моль будь-якої речовини містить 6,02 • 1023 структурних частинок, то: а) 3,7 моль H2SO4містить атомів Оксигену більше, ніж 1,8 моль СаО (100 г); б) 7 моль СO2 (78,4 л) містить атомів Оксигену більше, ніж 4,2 моль NaOH.

N(атомів О) — ?

5.

Дано:

m(р-ну) = 200 г;

w(H2SO4) = 4,9% = 0,049.

Розв’язання

M(H2SO4) = 98 г/моль.

Обчислюємо масу кислоти в розчині: m(H2SO4) = m(р-ну) • w(H2SO4) = 200 г • 0,049 = 9,8 г.

Знаходимо кількість речовини кислоти в розчині: n(H2SO4) = m(H2SO4) : M(H2SO4) = 9,8 г : 98 г/моль = 0,1 моль.

Відповідь: кількість речовини сульфатної кислоти в розчині становить 0,1 моль.

n(H2SO4) — ?





Перша публікація: 01/01/2016-2020

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.