Розв’язання вправ та завдань до підручника «ХІМІЯ» 8 клас О. В. Григоровича - 2017 рік
Тема 4. Основні класи неорганічних сполук
§ 29. Оксиди: фізичні властивості, поширеність та застосування
1.
основні |
кислотні |
амфотерні |
СаО — кальцій оксид К2О — калій оксид ВаО — барій оксид |
Р2Об — фосфор(V) оксид Р2O3 — фосфор(ІІІ) оксид В2O3 — бор оксид |
ZnO — цинк оксид Аl2O3 — алюміній оксид |
2. a) CO2 вуглекислий газ — карбон(IV) оксид, міститься в повітрі й необхідний для фотосинтезу;
б) NO нітроген(ІІ) оксид — оксид, що утворюється в атмосфері при спалаху блискавки;
в) СаО кальцій оксид — негашене вапно, «гасять» водою;
г) SiO2 сіліцій(ІV) оксид — є основною складовою піску;
д) СО карбон(ІІ) оксид — отруйний оксид, що називають чадним газом;
е) Fe2O3ферум(ІІІ) оксид — утворюється при іржавінні виробів із заліза.
3.
—манган(ІІ) оксид;
—манган(ІІІ) оксид;
—манган(IV) оксид;
— манган(VІІ) оксид.
4. Дано:

Розв’язання:
Обчислимо відносні молекулярні маси: хром(ІІІ) оксид — Сr2O3
![]()
хром(VІ) оксид — СrO3
![]()
Розрахуємо масові частки елементів у хром(ІІІ) оксиді:
![]()
Розрахуємо масові частки елементів у хром(VІ) оксиді:
![]()
Сr2O3 — амфотерний,
СrO3 — кислотний.
Відповідь: масові частки елементів у Сr2O3 — ω(Сr) = 68%, ω(О) = 32%; масові частки елементів у СrO3 — ω(Се) = 52%, ω(О) = 48%.
![]()
6. 2Mg + O2 = 2MgO — магній оксид;
4Li + O2 = 2Li2O — літій оксид;
С + O2 = СO2 — карбон(ІV) оксид.
7. Дано:
![]()
Розв’язання:

Одна молекула нітроген (І) оксиду містить два атоми Нітрогену. Отже, кількість і число атомів Нітрогену в нітроген(І) оксиді вдвічі більші за кількість і число молекул оксиду.
Nатомів(N) = 1,5 ∙ 1023.
Відповідь: Nатомів(N) = 1,5 ∙ 1023.

Перша публікація: 01/01/2017
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.