Відповіді до підручника Біологія 8 клас - Н. Ю. Матяш 2016-2020

Тема 2. Травлення
§ 12. Харчові розлади. Профілактика захворювань травної системи

Обговоріть у групах. І група. Найпоширеніші хвороби травної системи.

II група. Хвороби органів травлення, спричинені вірусною інфекцією.

III група. Хвороби шлунково-кишкового тракту бактеріального походження.

IV група. Небезпека отруєння грибами. Поясніть причини їхнього виникнення та перелічіть найефективніші засоби профілактики. Відповіді оформить у вигляді пам’яток

І група. Найпоширеніші хвороби травної системи

Гострий гастрит — це гостре ушкодження поверхневого епітелію і залоз слизової оболонки шлунка з розвитком у ньому запальних змін.

Чинники:

✵ аліментарні (вживання недоброякісної їжі та великих доз алкоголю, переїдання);

✵ хімічні (отруєння шкідливими речовинами);

✵ медикаментозні (саліцилатів, хініну, йоду, брому, препаратів наперстянки, сульфаніламідних засобів, глюкокортикоїдів);

✵ алергічні (внаслідок індивідуальної надчутливості до харчових продуктів — яєць, полуниць, білків);

✵ інфекційні (споживання їжі, інфікованої різними бактеріями);

✵ гематогенні (при тифі, паратифі, дизентерії, малярії, автоінтоксикації, захворюваннях нирок, печінки);

✵ температурні (холодна їжа).

Профілактика

Дотримання правил гігієни харчування (уникати переїдання, споживання сумнівних страв), дотримання правил особистої гігієни. Крім індивідуальної розрізняють громадську профілактику. Під останньою слід розуміти санітарний нагляд відповідних державних органів за продуктами харчування на шляху до їх споживання. Особливої уваги потребують продукти, які не піддаються попередній термічній обробці: м’ясний і рибний холодець, паштети, деякі сорти ковбас, торти, домашній сир. Важливими є неухильне дотримання правил особистої гігієни працівниками харчоблоків, закладів громадського харчування, профілактичні огляди.

Хронічний гастрит — хронічне запалення слизової оболонки шлунка, яке характеризується порушенням фізіологічної регенерації залозистого епітелію, яке супроводжується порушенням секреторної, моторної та інкреторної функції шлунка.

Хронічний гастрит належить до поширених захворювань і частіше трапляється у чоловіків, ніж у жінок.

Чинники:

1) зовнішні:

✵ тривале хронічне порушення харчування;

✵ тривале зловживання алкоголем і нікотином;

✵ дія термічних, хімічних, механічних агентів;

✵ професійні шкідливості (хронічні свинцеві отруєння);

✵ тривале приймання медикаментів (саліцилати, сульфаніламідні засоби);

✵ нервово-психічний стрес;

2) внутрішні:

✵ рефлекторні (патологічні рефлекторні впливи на шлунок з інших хворих органів — кишок, жовчного міхура, підшлункової залози);

✵ хронічні інфекції;

✵ гіпоксемічний вплив при хронічній недостатності кровообігу та дихальній недостатності;

✵ порушенні функції ендокринної системи;

✵ алергії (деякі продукти харчування: яйця, полуниці, суниці тощо);

✵ нестача в їжі білків і вітамінів (В, С, А), що порушує функцію і регенерацію залозистого епітелію.

Профілактика хронічних гастритів передбачає, насамперед, дотримання режиму харчування, санацію порожнини рота, боротьбу з курінням і зловживанням алкоголем, ліквідацію промислових і професійних шкідливостей, повноцінне лікування гострих і хронічних інфекційних захворювань, гострого гастриту.

Небезпечним захворюванням травного тракту є виразкова хвороба шлунку і 12- палої кишки. У нормі внутрішня оболонка стінки шлунка захищена шаром слизу від дії хлоридної кислоти, травних ферментів і шкідливих речовин. Деякі бактерії, лікарські препарати, неякісна їжа, порушення режиму харчування, алкогольні напої тощо можуть порушити цей захисний бар’єр. Унаслідок цього хлоридна кислота і пепсин потрапляють до клітин внутрішньої оболонки шлунка і подразнюють її. Так утворюється виразка. Найхарактерніші ознаки захворювання: біль у верхній частині живота, що частіше відчувається натщесерце (між вживаннями їжі). Цей біль зазвичай вщухає в перші 30 хв після вживання їжі.

Профілактика передбачає раціональне харчування, здоровий спосіб життя, усунення шкідливих звичок та уникнення стресових ситуацій.

Недотримання режиму харчування є також причиною панкреатиту (від грец. панкреас — підшлункова залоза) — запалення підшлункової залози.

Запалення червоподібного відростка товстої кишки — апендикса — спричинює апендицит, що супроводжується гострим болем у правій нижній частині живота, підвищенням температури тіла, ознобом, нудотою, блюванням.

Унаслідок неправильного харчування, лікування антибіотиками може виникнути дисбактеріоз (від лат. дис — префікс, що означає порушення, розлад і бактерія) — зміна бактеріальної мікрофлори організму, переважно кишечнику. Це знижує ефективність травлення, порушує всмоктування води в товстому кишечнику, отруює організм людини продуктами життєдіяльності шкідливих мікроорганізмів.

У разі порушення режиму харчування, зловживання сухою, жирною їжею, малорухомого способу життя з віком може виникнути застій і згущення жовчі в жовчному міхурі, що призводить до холециститу (від лат. холе — жовч, цистус — міхур) — запалення жовчного міхура. Наслідком холециститу часто є жовчокам’яна хвороба — утворення в жовчному міхурі камінців. Камені з жовчного міхура можуть потрапити в міхурову протоку і закупорити її. У цьому разі потрібне негайне хірургічне втручання.

II група. Хвороби органів травлення, спричинені вірусною інфекцією

Серед найпоширеніших гострих кишкових інфекцій зараз головне місце займає ротавірусна інфекція, або «кишковий грип» (збудник — ротавірус, передається повітряно-крапельним шляхом, а також через немиті фрукти, овочі, через брудну воду і руки). Характерні ознаки кишкового грипу: головний біль, нудота, блювання, пронос, зневоднення організму, гострі болі в кишечнику й шлунку, підвищення температури тіла, втрата свідомості, іноді смерть.

До захворювань органів травлення, спричинених вірусною інфекцією, належать вірусні гепатити. Це група інфекційних захворювань, які в першу чергу вражають печінку людини, викликаючи в ній запальний процес. Віруси гепатиту дуже різняться між собою, тому за різних форм гепатиту (А, В, С та інші) симптоматика може відрізнятися. Разом з тим усі різновиди гепатитів часто називають жовтяницею, тому що пожовтіння шкірних покривів і склер — це один з найбільш поширених симптомів цієї хвороби.

Профілактика інфекційних захворювань органів травлення. Для запобігання харчовим розладам і їх ускладненням слід дотримуватись кількох основних правил:

✵ завжди перед споживанням їжі добре мити руки з милом;

✵ добре мити у проточній воді сирі фрукти, овочі, зелень і ягоди перед вживанням;

✵ дотримуватись санітарно-гігієнічних вимог під час приготування і зберігання їжі, температурного режиму під час зберігання продуктів, особливо тих, що швидко псуються.

✵ Крім цього важливо:

✵ раціонально харчуватись (регулярність, збалансованість, різноманітність, висока якість їжі);

✵ під час споживання їжі не потрібно відволікатися, займатися якоюсь справою, оскільки це знижує апетит і погіршує засвоєння поживних речовин;

✵ уникати шкідливих звичок, особливо куріння та алкоголю, негативних емоцій, сильних емоційних стресів.

IIІ група. Хвороби шлунково-кишкового тракту бактеріального походження

Харчові розлади можуть бути наслідком гострих кишкових бактеріальних інфекцій, збудники яких — бактерії, що містяться в харчових продуктах, технологія приготування та правила зберігання яких порушені. Найпоширеніші хвороби з групи гострих кишкових інфекцій: дизентерія (збудник — дизентерійна паличка, джерело зараження — хворі люди та носії збудника); сальмонельоз (джерело — заражені бактеріями сальмонели м’ясні й молочні продукти, яйця); ботулізм (джерело— інфіковані паличкою ботулізму м’ясні, рибні, овочеві консерви, копчена риба, гриби домашнього консервування) тощо.

Найчастіше ознаки кишкової інфекції залежать від її збудника, але існують основні симптоми, які першими з’являються при будь-якому зараженні. Це — загальна слабкість; відсутність апетиту; головний біль. Пізніше виникають небезпечні ознаки: гострі болі в кишечнику й шлунку, підвищення температури, блювання, пронос, втрата свідомості. Кишкова інфекція потребує негайного лікування, оскільки найбільш небезпечним наслідком при ній є зневоднення організму.

Для запобігання гострим кишковим інфекціям слід дотримуватись правил приготування та зберігання їжі, а також санітарних правил, правил особистої гігієни.

Так, наприклад, щоб запобігти поширенню сальмонельозу, слід чітко дотримуватись санітарно-гігієнічних вимог під час приготування їжі, температурного режиму під час зберігання продуктів (особливо тих, що швидко псуються). Під час приготування м’яса його потрібно добре проварювати та просмажувати, особливо вироби з фаршу. Яйця водоплавної птиці перед використанням слід обов’язково мити, молоко — кип’ятити, кисле молоко використовувати лише для тіста. Усю готову їжу потрібно зберігати за температури +2°...+6 °С і не більше визначених термінів. їжу, яка тривалий час зберігалася, необхідно піддавати повторній тепловій обробці.

До захворювань органів травлення, спричинених бактеріальною інфекцією, належать виразки травного тракту, зокрема виразка шлунка, виразка дванадцятипалої кишки (ушкодження слизових оболонок цих органів). До кінця XX ст. як чинники, що сприяють розвитку хвороби, розглядали порушення раціонального режиму харчування, зловживання гострою їжею, стреси, спадковість. З’ясовано, що ці фактори мають незначний вплив на розвиток виразок. Основною причиною хвороби є хронічна інфекція бактерією, яка має назву хелікобактер пілорі.

IV група. Небезпека отруєння грибами

Розповсюдженим видом харчових отруєнь, особливо влітку та восени є отруєння грибами. Воно щорічно забирає багато людських життів. Причиною цього є помилкове споживання отруйних або умовно їстівних грибів, які неправильно приготовлені. Часто отруєння спричиняє споживання їстівних грибів, зібраних у промислових районах, на забруднених ділянках, у придорожніх лісосмугах тощо. Ці гриби вбирають шкідливі речовини, які й є джерелом отруєння.

Ознаки отруєння з’являються через 8-72 год після їх вживання. Це насамперед блювання, невгамовна спрага через зневоднення організму, судоми. У разі появи таких симптомів слід негайно викликати «швидку допомогу».

Надаючи першу медичну допомогу в разі отруєння грибами, потерпілому потрібно: промити шлунок, дати випити не менше ніж п’ять склянок води; викликати блювання, видаливши цим з організму недоброякісну їжу, потім дати проносні засоби, напоїти гарячим чаєм.

З метою профілактики отруєнь грибами потрібно збирати лише добре відомі гриби. Не слід збирати старі гриби і ті, що ростуть на забруднених ділянках. Слід чітко дотримуватись правил кулінарної обробки грибів. Не можна годувати грибами дітей дошкільного віку.

Поміркуйте. Чому нервові перенапруження та стреси негативно впливають на роботу травної системи? Відповідь обгрунтуйте

Під час тривалих нервових перенапружень та стресу, тіло людини повністю зосереджується на життєво важливих процесах, ігноруючи травлення. Це зменшує приплив крові до травної системи, що утруднює скорочення гладеньких м’язів шлунка і кишечнику. А крім того, знижує секрецію травних ферментів.

Під час стресу мозок провокує секрецію гормонів, які завдають шкоди травній системі. Один з гормонів пригнічує апетит, через що деякі люди не можуть їсти, навіть коли це потрібно організму. Функції цього гормону полягає в стимуляції виділення наднирковими залозами адреналіну і стероїдів, поєднання яких дає заряд сили і дозволяє боротися зі стресом. У деяких людей ці стероїди можуть викликати зворотний ефект — вовчий голод і пристрасть до висококалорійної їжі.

Шкідливий вплив стресу на травну систему призводить до: спазмів стравоходу; збільшенню виділення хлоридної кислоти в шлунку; нудоти; закрепів та діареї; підвищення сприйнятливості до інфекцій і запалення; появи виразок або ранок на слизовій оболонці кишечнику або шлунка.

Фізична активність — це найкращий спосіб для зняття стресу. Вона допомагає роботі травної системи, але реальний вплив фізичних вправ на організм значно ширший.

Творче завдання. Використовуючи різні джерела інформації та знання з біології, здобуті в 6 класі, підготуйте повідомлення про отруйні гриби своєї місцевості

Загальна кількість їстівних грибів у нашій країні сягає 500 видів! Отруйних видів набагато менше — близько 80, особливо шкідливі для людини — 20. Найбільш відомі серед них: бліда поганка, мухомор червоний, сатанинський гриб, жовчний гриб, опеньки несправжні (сірчисто-жовті), лисички несправжні тощо.

З усіх отруйних грибів найбільш небезпечною, безсумнівно, є бліда поганка, до складу якої входять сильнодіючі токсичні речовини. Смертність при отруєнні блідою поганкою досягає 50 % і більше. Клінічна картина цього отруєння зазвичай має холероподібну форму, коли після інкубаційного періоду, що триває в середньому 10-12 год, у потерпілих відзначаються гострі болі в животі, часте випорожнення, постійна блювота, зневоднювання організму, жовтяниця, коматозний стан. Часті отруєння блідою поганкою зумовлені тим, що вона є смертельно небезпечним двійником таких їстівних грибів, як печериці й сироїжки.

Мухомор червоний. Отруйний червоний мухомор не схожий на жодного їстівного гриба. У цього красеня червона чи червоно-оранжева шапочка з білими цяточками. Ніжка біла, як і у блідої поганки, має внизу потовщення «горщик», а зверху ніжки — білу плівку.

Чортів гриб. У найціннішого гриба білого є страшний двійник. Це сатанинський гриб. Відрізняється він від білого тим, що у нього нижня сторона шапки не біла чи жовтувата, як у боровика, а рожева чи навіть червона. Якщо розрізати шапочку білого гриба, вона не змінить свого кольору. Сатанинський же гриб спочатку почервоніє, потім почорніє.

Жовчний гриб. Шапка у гриба гладенька, коричнева. Зверху його ніжка вкрита малюнком у вигляді жовтої сіточки. У жовчного гриба м’якоть злегка рожева, нижня поверхня шапки брудно-рожева.

Опеньки несправжні. Недосвідчені грибники можуть назбирати несправжніх опеньків замість їстівних. У їстівних опеньків шапочка коричнево-жовта, на ніжці плівочка, схожа на кільце. У несправжніх опеньків шапка жовто-зелена чи червоняста, на ніжці кільця немає.

Лисички несправжні. У несправжніх лисичок шапка кругла, лійкоподібна з рівними краями, а у справжніх має зігнуті гофровані краї. Колір справжніх лисичок яєчно-жовтий, а у несправжніх — яскравіший, червонувато-оранжевий, червоно-мідний.