Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Валютна політика

Валютна політика — комплекс заходів (економічних, політичних, правових, організаційних), до яких вдаються державні органи, центральні банки та міжнародні валютно-фінансові організації у сфері валютних відносин. В.п. — елемент державної економічної політики, безпосередньо пов'язана із зовнішньоторговельною політикою. За термінами проведення розрізняють поточну та довготермінову В.п. Поточна В.п. — повсякденне оперативне регулювання діяльності валютного ринку для забезпечення нормального функціонування валютної системи (національних і міжнародної), підтримання рівноваги платіжних балансів. Основні форми поточної В.п.: облікова (дисконтна) і девізна. Облікова здійснюється через зміну відсоткової ставки центрального банку за кредит для впливу на валютний курс. Девізна В.п. здійснюється через валютну інтервенцію, посилення або послаблення валютних обмежень, валютного субсидіювання й диверсифікації валютних резервів. Головним засобом девізної В.п. є валютна інтервенція. Довготермінова В.п. передбачає довготермінові заходи структурного характеру в поступовій зміні валютного механізму. Її найважливішими методами є міждержавні переговори й угоди в межах МВФ, на регіональному рівні (наприклад, у межах ЄС) та проведення валютних реформ. Зміни у валютному механізмі — це зміни в порядку проведення міжнародних розрахунків, у використанні золота, резервних валют і міжнародних платіжних засобів, у режимі валютних паритетів і курсів, структурі й функціях МВФ та інших організацій тощо.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.