Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Цінні папери

Цінні папери — документи, які засвідчують право володіння і довгострокові зобов'язання емітентів щодо виплати їхнім власникам доходів, а також грошові й товарні документи, що засвідчують майнові права. До Ц.п. належать акції, облігації, векселі, чеки, депозити та інвестиційні сертифікати, акцепти, паї, ноти, бони, комерційні папери, коносаменти, варіанти (складські свідоцтва) та ін. Історично першими Ц.п. були векселі (пов'язані з виконанням грошима функції платежу) і чеки (пов'язані з виникненням кредитних відносин і документальним їх оформленням). Поява нових видів Ц.п. зумовлена розвитком ринку позичкового капіталу, складовими якого є іпотечний і фінансовий ринки. До таких Ц.п. відносять лише ті грошові документи, що є об'єктом купівлі-продажу і джерелом разового або регулярного доходу: акції, облігації, казначейські векселі, іпотечні облігації та ін. Купівля-продаж акцій здійснюється на фондових біржах (офіційних і неофіційних, або «чорних»), учасниками яких є передусім великі компанії. Облігації реалізуються переважно через банківську систему, а іпотеки — через спеціальні іпотечні банки (учасниками їх купівлі-продажу є страхові компанії, пенсійні фонди та ін.). Розрізняють первинний і вторинний ринки Ц.п. (див. Ринок цінних паперів). Незважаючи на заборону в деяких розвинених країнах (США, Англії та ін.) використовувати ресурси банків для купівлі акцій та облігацій промислових і торгових компаній, вони здійснюють ці операції через трасти (на довірчій основі), надають кредити інвестиційним банкам і посередникам фондової біржі під заставу Ц.п. (так, на Нью-Йоркській фондовій біржі понад 50% обороту Ц.п. здійснюється за рахунок кредитів комерційних банків). При виконанні трастових операцій банк може виступати агентом із реєстрації випущених на ринок акцій, із передання права власності на іменні акції та ін. (наприкінці 80-х XX ст. у довірчому управлінні банків і траст-компаній США перебували активи на суму більш як 1 трлн дол., а бл. 40% цих коштів було вкладено в акції промислових корпорацій). Водночас прийняття такого законодавства ще в 30-х призвело до того, що в портфелі Ц.п. банків зосереджено здебільшого боргові зобов'язання держави і місцевих органів влади, які дають фіксований дохід. Основними різновидами Ц.п. із таким доходом є державні та комунальні позики, комунальні облігації та заставні листи (мають іпотечне покриття: іпотечні банки надають довготермінові кредити під заставу земельних ділянок та ін.) і промислові облігації (боргові зобов'язання з фіксованим доходом промислових компаній). Банки купують значні обсяги державних облігацій (наприкінці 90-х комерційні банки США щорічно купували облігації державної скарбниці більш як на 250 млрд дол.), обслуговують операції з передплати, організовують вторинний ринок державних облігацій. Ц.п. в переважній більшості відносять до фіктивного капіталу. Акції і промислові облігації, які є капітальними Ц.п., на відміну від грошових Ц.п., за сприятливої економічної кон'юнктури, регулярної виплати дивідендів і відсотків не належать до фіктивного капіталу, набувають реальної вартості за багатократного зростання своєї вартості у процесі обігу біржової вартості Ц.п. (відірваної від зростання реальної вартості функціонального капіталу), внаслідок чого частина такої ціни стає елементом фіктивного капіталу; в процесі біржових криз, банкрутства підприємств, акції яких котируються на біржі, та ін. До фіктивного капіталу відносять насамперед державні облігації (див. Фіктивний капітал). Сучасними видами Ц.п., що перебувають в обігу на фондових біржах, є конвертовані акції, ф'ючерси, опціони. За допомогою Ц.п. відбувається трансформація дрібних капіталів і трудових заощаджень у великий капітал, його переливання всередині галузей і між ними. Вони є засобом перетворення частини найманих працівників на часткових співвласників підприємств, формування народних підприємств, посилення контролю великих компаній за капіталами менших корпорацій, підкупу державного апарату та ін.