Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Ціна реалізації

Ціна реалізації — ціна, за якою товаровиробник реалізує свій товар. За простого товарного виробництва і на ранніх етапах розвитку капіталізму в основі Ц.р. — вартість товару. В наступний період еволюції нижчої стадії капіталізму такою основою стала ціна виробництва, на вищій його стадії — монопольна ціна виробництва. Для товаровиробників, які не в змозі впливати на ціни (передусім для дрібних товаровиробників і малих капіталістичних підприємств) в основі Ц.р. — монопольно низькі ціни виробництва. Найважливішою особливістю сучасного процесу ціноутворення в розвинених країнах є те, що Ц.р. формується за попередньої домовленості між виробниками і споживачами, шляхом укладання контрактів (у такий спосіб на світовий капіталістичний ринок надходить бл. 70% усіх товарів). Через контрактну систему реалізується значна частина товарів, що закуповуються державою, комплектуючі деталі й вироби, які виготовляють дрібні та середні підприємства для великих компаній. У Ц.р. враховують також розміри партії виготовленої продукції, витрати обігу, якість пакування, порядок страхування вантажів, умови кредитування покупців, післяпродажного технічного обслуговування і постачання запасними частинами та ін. Розміри Ц.р. (тарифу) електроенергії, газу коливаються залежно від типу споживача (місто, село, гірські райони), обсягів споживання, добового часу споживання. До Ц.р. окремих видів товарів включають непрямі податки (наприклад, у США й Канаді — податок з обороту, у країнах Західної Європи та Японії — податок на додану вартість). Певний вплив на неї має кількість посередників між виробником і споживачем.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.