Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Цивілізаційний

Цивілізаційний і формаційний підходи в економічному дослідженні — взаємодоповнювані підходи до аналізу еволюції людського суспільства, передусім економічних систем, за яких загально-цивілізаційний підхід частково відображає розвиток технологічного способу виробництва, а тому підпорядкований формаційному підходу, який системно характеризує базис і надбудову. Нині цивілізаційний підхід розглядається як концепція періодизації історії суспільства, що передбачає історичний кругообіг різних типів суспільства та історичних епох через декілька стадій від зародження до загибелі. В такому кругообігу одні дослідники виділяють багато стадій, інші — лише три. Так, зокрема, всесвітньо відомий історик

А.Тойнбі твердив про існування в минулому десятків цивілізацій. Основними недоліками такого підходу є заперечення людського розвитку, зокрема закономірного переходу від менш розвинених економічних систем до більш розвинених. За іншою класифікацією, в розвитку суспільства з найдавніших часів до наших днів виділяють лише три цивілізації: аграрну, індустріальну і постіндустріальну. У цьому разі цивілізаційний підхід є ширшим за формаційний. В основі такого поділу людської цивілізації — критерій розвитку окремих елементів продуктивних сил, передусім техніки, змістом яких у найзагальнішому вигляді є відношення людина-природа. Однак застосовування критерію рівня розвитку техніки, а отже, науки, до класифікації типів цивілізації, не є, по-перше, комплексним, оскільки щодо категорій «форма» і «зміст» він лише частково охоплює зміст економічної системи і не охоплює системи економічних, а отже, суспільних відносин. По-друге, він ігнорує вимоги системно-структурного аналізу, оскільки з п'яти підсистем економічної системи називає окремі елементи лише однієї. По-третє, щодо таких категорій діалектики, як «сутність» і «явище», абстрагується від законів розвитку цілісної економічної системи в процесі Ті еволюції, передусім від законів відносин економічної власності, а тому акцентує на зовнішніх, поверхневих формах зв'язку на рівні явища, а, отже, вияву сутності. По-четверте, така концепція ґрунтується значною мірою на теорії позитивізму, а тому не пояснює (або пояснює однобічно, поверхово) наявність багатства і бідності за аграрної, індустріальної та постіндустріальної цивілізацій, економічних криз, масового безробіття у двох останніх цивілізаціях та інших вад. Визначальним критерієм періодизації різних суспільних способів виробництва є тип власності на засоби виробництва. Згідно з цим критерієм виділяють первіснообщинний лад, рабовласницьке суспільство, феодалізм, капіталізм і комунізм. Згідно з цивілізаційним підходом, що базується значною мірою на філософії позитивізму, власника засобів, який наймає робочу силу і безоплатно привласнює частину створеного ним продукту, називають роботодавцем, а згідно з формаційним підходом — капіталістом. Така характеристика щодо суспільної форми за формаційного підходу поширюється на всі економічні категорії. Однак формаційний підхід не виключає багатофакторного підходу, але не у вигляді еклектичної суміші, яку проповідує суб'єктивістський цивілізаційний підхід, а з урахуванням принципу субординації, що є вимогою сучасного системного аналізу. У широкому значенні прихильники цивілізаційного підходу дотримуються принципу технологічного детермінізму (адже техніка — лише один із елементів продуктивних сил), різновидами якого є теорія «технотронного суспільства» З.Бжезинського, «надіндустріального суспільства» А.Тофлера, «кібернетичного», «інформаційного» суспільств та ін.