Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Форми гнучкого робочого часу

Форми гнучкого робочого часу — основні способи ефективного використання робочого часу в розвинених країнах світу. До них належать: 1) праця упродовж робочого тижня виробничого персоналу з використанням гнучкого графіка виходу на роботу залежно від потреб підприємства, зокрема з метою максимальної та найефективнішої експлуатації найновішої техніки. Ця форма передбачає роботу у вихідні та святкові дні та надання компенсації у вигляді днів «відгулу» на вибір працівників; 2) праця упродовж неповного робочого дня або тижня. У першому випадку підприємство працює упродовж трьох змін, для чого формується чотири бригади з різним чергуванням ранкової, денної і нічної змін. Водночас робочий тиждень триває 40 год для фахівців, яких не можна замінити, 37 год — для інших працівників. Загальною особливістю використання таких форм і моделей є перехід від обліку тижневого робочого часу до середніх показників упродовж двох і більше місяців, а в окремих країнах — навіть цілого року (наприклад, в останньому випадку відбувається чергування чотирьох робочих і чотирьох вільних місяців або шести робочих і шести вільних). Важливо при цьому, щоб зберігалась середня тривалість робочого тижня. У межах кожної з двох форм використовують різні моделі.