Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Фірмова структура світового автомобільного ринку

Фірмова структура світового автомобільного ринку — наявність основних груп-конкурентів могутніх автомобільних корпорацій на автомобільному ринку світу та особливості їх взаємодії за сучасних умов. До таких груп належать автомобільні концерни США (у складі «Дженерал моторз» і «Форд мотор»), Японії (у складі «Тойота мотор», «Ніссан мотор» і «Хонда мотор») і Німеччини (у складі «Фольксваген», «Даймлер-Крайслер» і «БМВ»). Особливостями їх розвитку є, по-перше, посилення концентрації та централізації виробництва і капіталу шляхом поглинання і злиття, в т.ч. на міжнародному рівні. Так, середньорічна сума операцій щодо злиття в цій галузі промисловості наприкінці 80-х XX ст. перевищувала б млрд дол., а через 10 років — 20 млрд дол. Водночас у другій половині 90-х XX ст. частка 10 наймогутніших автомобільних корпорацій на світовому ринку зменшилась з 80 до 74% (що зумовлено передусім кризою надвиробництва в цій галузі). Зростає роль наймогутніших автомобільних компаній на світовому ринку автомобілів. По-друге, посилюється транснаціоналізація виробничої та торговельної діяльності таких компаній, що виражається у збільшенні їх експортної квоти, зростає мастка зарубіжного сектора у виробництві автомобілів (так, у США його частка на початку ХХІ ст. становить майже 30%, а загалом на іноземний сектор наймогутніших автомобільних компаній світу припадає 30—65%). По-третє, створюються спільні підприємства з участю автомобільних корпорацій двох і більше країн, з одного боку, і посилюється конкурентна боротьба між автомобільними гігантами трьох країн за переділ світового автомобільного ринку, — з іншого.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.